Форма гніву праведного
п`ятниця, лютого 26, 2010Голосять, посипаючи голову попелом зі своїх спалених книжок, письменники. Де ви, гонорари за кожну тисячу друкарських знаків!? Де ви, милі й затишні вечори у забігайлівках і розмови на вічні теми!? Де ви, тисячні наклади!? Де ви, грамоти й значки за вагомий внесок у розвиток аматорської літератури!?
Нема. Було й загуло, пішло за водою, кануло в лету, пропало навіки. Амінь. Тепер надворі лютують дилетанти і плебеї, щось кричать про сучасну літературу і не розуміють її суті. Щось загрібають на папір і не можуть дати тому ради. Рубають з плеча і вчать жити по-сучасному, не маючи ніякого досвіду за своїми недорозвиненими крилами на сьомому місяці.
А як приємно було місячними ночами сидіти під вікном і роздумувати ручкою про те, про се. Роздуми, ці інтелектуальні потуги, тоді дорого коштували. Це ж сім’ю можна було вибудувати п’ятиповерхову, повзаючи щовечора під вікном! А нині? А нині усім начхати на ваше благородіє, господін пісака. Нині літератори перетворилися на журналістів і строчуть усе підряд, так начебто їх завтра на цьому світі не буде. Де ота структура, композиційна довершеність? Де приховані ідеї?
Неуки! Та кожну їхню оригінальну цитату можна було б у роман розкрутити. А вони так економлять папір. Де аналітика? Де роздуми? Кому потрібна ваша правда-матка? Гола і не нафарбована, вона відлякує пристойних людей своїм сюрреалізмом та абсурдністю. Вступ, 20-30-сторінковий, так безбожно замінили на підводку у два-три слова. Підводка, підпиво, підконьяк. Під-Аси ви! Так спотворити літературу!
Попіл закінчився. Книжки уже не було. А чіпати чужі ненависні не вистачило духу — може, все зміниться, і на тих нещасних репліках вдасться написати сотню епопей?
Завантаження ...