Літературна студія 87

головне – дожити до осені (с) андрій любка

дожили,і навіть тримались – що далі?
голуби ходять і ходять навколо собору,
втомлено курять у ліжках фарбовані кралі,
і здається надовго забуто про сором

давай наостанок погріємось, пальці пестять чужі коліна,
готуйся, попереду буде холодна й нудна облога.
когось вже затисло у пастку між білими стінами,
всі інші також не захочуть триматися довго,

і віриться навіть, що грудень – далеко не казка, а зашморг,
та мала б лишитись шпаринка, забутий всіма вихід,
шоб вирватись, десь осісти. і бути домашнім.
і будуть іти вечори – ланцюжком. і буде на диво тихо.

але треба мати достатньо сили витерти всі непотрібні риски,
довірся першому-ліпшому. більше нічого не треба.
літак з підбитим крилом пролетить зовсім низько над містом,
і хтось над Тобою розправить пожовані клаптики неба.

Ранок завжди тобі повторював одну і ту саму пісню. Ти вставала відкидала штору, пила ранковий чай, бігла на зупинку. Ти так любиш гратися словами з не знайомими людьми. Так як недавно зі мною. Ти тоді була така прозора і легка, що коли вітер торкався листя дерев своїми руками, я боявся щоб він не вкрав тебе , не забрав у мене. Сонце так любило ховатися у твоє волосся і наповнювати його кольором таким не звичним і таким золотисто –рудим  із відтінками вітру над чолом . я тоді був не знайомим тобі. Ти була не знайома тоді ще зі мною. Так все сталось  не очікувано і дивно для нас і так не хочеться щоб воно закінчувалось. Ти така мала на зріст і така велика коли говориш щось важливе. Хочеться падати на коліна і цілувати твої руки. За такий короткий час що ми знайомі з тобою…всього лиш пів половини вічності. Я не міг подумати що так важко буде сказати люблю. Тай врешті решт для чого воно тобі знати. Для чого тобі такі вибоїни на життєвій  дорозі як я. нехай вона буде рівною і гладкою. Я повертався до дому, дивився на те як люди кудись не поспішаючи ідуть і гризуть морозиво, вони не помічають як на лавочці у парку кохається весна і літо. здається що може кращим стільки світла і стільки тепла люди получають в наслідок цього процесу . Їм байдуже що сьогодні весна вперше стала жінкою, що літо це чоловік, а не істота середнього роду. Що завтра вона піде від нього, а він залишиться сам і чекатиме на осінь.

Так як я чекаю бува зустрічі з тобою,невідомою і не пізнаною поцілунком.

Ти пішла додому сама, а завтра вже не сама. Як це добре коли ти знаєш що ти будеш не сама, як це погано коли знаєш що буде завтра . хотілось щоб впав дощ, нехай потім люди клястимуть мене що я зіпсував їм день. Та все ж таки так хотілось аби дощ втамував це передлітнє безумство.

Повертаюсь додому один…пилюка стелилась на мої кросівки, зразу же згадалось як ми повертались до свого намету, пам’ятаєш!? Ах коли б ти могла почути… пам’ятаєш цю польову дорогу,забиту глину до камяної тверді.

Завтра піду у лікарню скажу молодій медсестрі щоб колола мені «превивку» від псевдо любові. Казатиму що майже така хвороба як любов. В неї похожі бактерії тільки вони більш заразніші. Вколіть мені знеболювальне у серце, адже лише так я зможу забути як цілував твою шию і груди, як ми падали на розпечений сонцем «карімат» … ти була така гаряча що здавалось коли б краплина дощу попала на тебе то б зразу перетворився у пару. Огортаючи тебе своїми руками і жадно крадучи у ночі холод  – засинали.

Вколіть мені в серце знеболююче, нехай не болить, я не хочу інше серце тому що після пересадки штучне серце працюватиме добре, але лише як орган. У ньому не буде тої частини тебе і тих усіх подій, але…не треба  мені штучне серце. і

Дадаїзм Свідомі мовні експерименти

ЯФАВІФЯ

,,,,,,,,,,,,,,0

Є..ЄИАСВВЧ      Ф                                            ЦЙЦЙІІЯЩРЙЦУЕУЦ,ІФИ

Він руку простяг

Затамував

Подих

Вклонився

І помер

У кожному

Хто намагався

Його врятувати

Вона прокинулась

Згадала

Що любить

Ранок і

вівсянку

на обід

Болем прогріх над розмитими містами

Топиться у щирій і чужій мольбі,

Коли зблизька нікого вже не стало,

Коли давно сам по собі.

Вистукуєш невиразність по клаві,

Чіпляє за живе примхлива дурка

В компанії принишклої нездари –

Куди ж ти чешеш, Юрка?..

Побігли в потойбіччя марафони,

«Давай за ними, доганяй, зумієш» -

Говорить муза, та з отих мільйонів,

Що схожа на фарбовану повію.

Бентежність б’ється об борти терпіння,

І спалах з пристрасті в серця проник,

Давай туди, у масове паління,

Форсований із часом єретик.

Мовчання, тиша, ненароком

До телефону може ще позвуть

Дорахувати втрачений відсоток

То тут, то там, то там, то тут.

16.01.10

віскі

кретини

барселона

з глибин блакитного екрану

черва телевізійних мантр

і таргани таксівки  жовто-чорні

шарýдять у завулках довгі вуса фар

блищать футбольні пики хуліганів

дзюрчить вода освячена обісцяних кутів

повій звисають грона понад теплим тротуаром

і сутенери труться коло них немов коти

кишені розтинають ресторанні драми

із тетрапаків  цмулять долю п’яних тіні

тренують силу сну пожежники диванні

й неоновий у небі дзиґар місяця невпинний

кретини

віскі

барселона

лоукостовий триденний рай паельї та шафрану

наперсточників сіре павутиння на бульварах

шиплять як змії продавці з гашишостану

маленькі боги вуличок вузьких примари

ганделики-ілюзіони та бари алкогольні храми

роззявили палаючі червоні пащі-ями

танцюють кельнери стаканів ритуальний джаз

і туристична комашня обліплює шинквас

у пиві тоне

й губиться в абсентному тумані

грабіжники на падаль цю повзуть як краби

досвідчені із фахом людоїди-клептомани

і з здобиччю ховаються у норах жваво

сміхом

жовтим

ліхтарі

нахабно заливаються

химери ночі у кублах своїх прокидаються

й ледь чути як з розйобаних радіопіхв

меланхолійне

радіоактивно лине…

барселона

віскі

кретини

2311291 2311291 2311291

2311291 2311291 2311291

2311291 2311291 2311291

2311291 2311291 2311291

2311291 2311291 2912311

637 991 773

пі- пі- пі- пі- пі- пі- пі-

пі- пі- пі- пі- пі- пі- пі-

пі- пі- пі- пі- пі- пі- пі-

пі- пі- пі- пі- пі- пі- пі-

……

Кохані! Я спробував на свій ризик змінити десіґн нашого сайту. Прошу висловлюватися прямо й неупер(е)джено з приводу нововведення. Якщо у вас виникають глюки, прошу зголошуватися, бо я поки що маю кілька суттєвих зауважень до даного шаблончика.

333 21 333 212

333 212 333 2121

333 2122 333 2212

333 211 333 221

333 2221 333 12121

333 22111 333 122211…..