Одинички – хворі птички
Одинички плюскотять
Одинички у зіничках
Одинички п’яно сплять.
Двієчки – це нулики
А грибочки – черв’ячки
Ржу собі сутуленько
Хочу ще травички!
Екстракт календули я вип’ю перед сном
І буду відчувати всюдисуще око
Орнаментами пальців я потру чоло
І триптамін у венах вже вилазить боком.
Розлітаються думки у височінь
Дзеркальна ніченька після гербати
У ефедриновому шлейфі я лягаю спати
І наодинці кайфувати дівчинці не лінь…..
Психоделічний – вічний псих
Психотворення вікон нічних
Нічкою плачу психічно
Псевдопаскудний я псих
Я психічними пастами-пасками
Запастую пости постановок
Псевдопсихічних пакетів
Психоделічних оранжеровок.
До тебе йшла я з щирою душею
Відкрила все, сказала все, як є.
Ти добре знаєш, що я відчуваю
Та не приймаєш ти коханнячко моє.
Нераз в словах моїх таїлися зізнання,
Нераз жадала я від тебе теплоти.
Лиш тільки холод, що несе страждання…
Холодне серце твої самоти…
А може ти те саме відчуваєш?
А може іскорка закралася в душі?
Лиш як сказать мені – ти ще не знаєш
Боїшся викрити думки свої…
Увага: Акцію перенесли на інший час!
Літературний вечір Андрія Бондара
Андрій Бондар – поет, перекладач і публіцист.
Народився 14 серпня 1974 року в місті Кам’янці-Подільському.
Закінчив Національний університет “Києво-Могилянська академія”, магістр філології.
Перша велика поетична публікація – в часописі “Сучасність” (1997).
Перша поетична збірка “Весіння єресь” з’явилася друком 1998 року, друга – “Істина і мед” – 2001 року.
Лауреат першої премії конкурсу видавництва “Смолоскип” (1997).
Автор багатьох статей та есеїв в українській періодиці.
Головний редактор газети АУП “Література плюс” (1998-2000), редактор і колумніст “Книжкової лавки” у тижневику “Дзеркало тижня”.
Перекладач роману В.Ґомбровича “Фердидурке” (2002).
Учасник численних літературних акцій і фестивалів в Україні та закордоном. Брав участь у пан-європейському проекті Literaturexpress Europa 2000.
Просять нас на 28-е квітня 14:30-15:15.
дотліває цигарка на підвіконні
схиливши голову задумано спостерігаю
за твоїми діями кохана
як ти зацікавлено читаєш мої вірші
ті старі яких я часто соромився
бо був скромним
тоді ще самотнім
вона теж дивилась за мною
не видаючи цього
як я сидів за комп’ютером
дописував нового вірша
вона знала про кого
тому раділа
а цигарка на підвіконні таки дотліла
Переплутали день та ніч
живемо у вульгарному modern
дискутуєм про справжніх героїв
і вирівнюєм леза ножів
одягаєм краватки і усмішки
те і інше лише від Prada
унікальне блискуче і куплене
справжній чи не дуже герой?
у спекотні осінні дні
наодинці плетемо терен
одягаєм коханій вінок
по шматочку грабуючи небо
справжній чи на сотню герой?
розмальовуєм тінню душі
перечитуєм книги софістів
усміхайся незалежна і люба
тобі личить вінок
з сотні сліз.
живемо тільки ввечері
наосліп вбиваємо
регресуєм під гаслами
тільки вперед!
піднімаєм з колін
тіньові наші погляди
толерантно з граніту
будуєм любов.
нас мільйони у світі
в вишиванках із усмішками
правду ж скупо ховає
врочиста хода
краще син ніж герой
краще вільною
бути навколішках!
усміхайся зкровавлена
це не торг
це твоє майбуття…
Твої вії заплющені.
У кімнаті ні крихти слів
І чекають що ангели пролетіти повинні
Зворохобити дзвінкість мовчазну гіллям свого лету.
Пам’ятаєш точка А і Б а між ними відстань
Між нами відстань на один ковток
А на витягнуту руку це вже розлука
Залишається тільки старий не дочитаний Аполінер
Маяковський в кутку
п’ять гудків телефонних
І провалля між стінами.
У бетонному світі заїжджених фраз
Облудної дружби і вицвілих на сонці облич
Ти єдине що може цвісти
І від цього
По дірявій як решето душі
Літають табуни кольорових метеликів.
Твої вії заплющені
І уста німо сплять
Пролітають Ангели
Між проваллям кімнат.
Христині Б.
Портал оновленої НСПУ Буквоїд