Пройшов лиш день, а я не можу
Так жити більше я не хочу
Хочу я жити кохати
все що можу я відати
Тобі одному моєму коханому
Моєму першому останньому
Віддам тобі. Не пожалію
Бо я люблю тільки мрію
Що будем разом ми з тобою
У щасті жити в покою
Кохати я не перестану
Як треба зірку я дістану
з морсько глибини
Дістану все, лише скажи
Бо для коханої людини
Усі потрачу свої сили.
сижу я ночью в тишине
и звёзды сыпляться в окне
а мне не спиться как луне
кому я нужен на земле?
Вопросы мучают меня
Нужна ли мне твоя душа?
Нужна ли воля мне орла?
И жизнь мне вовсе не мила
Не знаю я что будет дальше
И знать особо не хочу
Лишь молча о тебе мечтаю
И молвить слова не могу..
Я виключаю світло, та бачу тебе;
І кожна думка до тебе веде;
Боюсь заблукати і знову шукати;
Тебе ту єдину,кохану,вродливу;
Так… Ти не проста людина;
Яка мене чомусь змінила;
Та знаєш радий я цьому;
І дякую тобі скажу;
Скажу багато ще чого;
Чого не скаже тобі ніхто;
Ніхто не зможе описати;
Не знайде слова щоб віддати;
А я віддам… віддам усе;
Що десь в душі у мене є;
Бо ти для мене пів життя;
Ти Янгол у моїх очах;
Ти квітка у моїх руках;
Ти радість у моїх сльозах;
Ти серце у моїх грудях;
Ти дощик на моїх щоках;
Ти вітер на моїх устах;
Ти чудо моє на землі;
Ти мрія у моєму сні;
Ти мабуть сон мій у житті;
Який чомусь живе в мені.
Мертве листя вій сивіють погляди надії плачуть потонула в мушлях моря зморена своєю самотою… знаю завжди плачучи собі в долоні залишками меду заспокоюю душевний дощ прикладу твої колючі кислі поцілунки собі до скронь сонно скаженію божеволію риби в небі ридають римовано сухо о lacrimoso! Мереживом мрій заплітаю повітря кімнати Світлано співай сатаністам сектантам не час висувати претензії…зорі які ж ви червоні пекучі пусті…зоре рожевими нитками спи у свідомості лез і підлоги сонце світи блюзнірськими смайлами сонце світи під симфонії блюзу ріка пересохла медузо живи бо Місяць співає пісні бо місяць шепоче знервовано падають зорі в молочні дороги купаються вії в волозі мріє докурюй скоріше радянські свої цигарки…ти палиш, мріє? палиш ти?
Я в соте за день переглядала його фото і не могла повірити, що на світі є настільки красиві люди….Господи, для чого ти створюєш таких прекрасних людей?
Я зазирнула у карі очі, сповненої жаги до життя. Він настільки милий, ніжний…наче листя дерев, що покірно летить на крилах вітру і повністю йому довіряє…я прагну його обійняти і мені це майже вдається. Заважає лише монітор, що розділяє нас.
На вихідних я його знов побачила. Він так близько…його голос захоплює. Слухаючи, забувала про все на світі, губила слова які я збиралась йому сказати….коли він поруч час летить, пролітають вихідні і він знов їде і я залишаюсь одна…знову одна….
Кожний місяць, коли настає день під номером 14, я згадую нашу зустріч…
…ялинка, сніг…вітер, червоні вушка від морозу…прогулянка парком, який давно спав.
Розмови на різні теми…Ліхтарі, які вимикались раптово. А ти казав, що це я їх причаровую…
20 секундна радість…відчула твої губи на дотик. І знов прогулянка сонним парком.
Я зрозуміла, що це найщасливіший день у мене.
І ось…в п’ятнадцяте я згадую це все…
Так, з тих пір минуло вже 15 місяців…
Я вдячна тобі за все, хоч ми і не разом, але ти є у моєму серці.
15 місяців…
Я так хочу, опинитись на її місці
Бути з тобою завжди поруч,
Ділитись хвилинами радості,
Підтримувати тебе в тяжку мить
Я так хочу, опинитись на її місці
Хочу, щоб ти ставився до мене
так само як ставишся до неї,
хочу тримати тебе за руку
чи бути у твоїх обіймах, так як вона
і не думати про те, що можуть сказати люди
я хочу… так хочу опинитись на її місці…
ПРАВОСУДДЯ
ПРАВОСУДДЯ
Частина 1: Вуличне правосуддя.
***
Так, світ підкупний, це не дивно,
Купити можна суддів всіх.
Та неможливо ефективно
Придбати каяття за гріх.
В якомусь місті жив злочинець,
Що тільки став на стежку цю.
Він мав своє гніздо зміїне
У парку, біля яворцю.
Вони збирались з “пацанами”,
Та йшли на стежку головну.
І, найчастіше, вечорами,
Робили справу ту брудну.
Одного разу, після кражі
Відпочивали в “кабаку”.
І, незважаючи на сажу
Почав розмову нелегку:
-”А що, коли на нас облаву
замутять кляті опера?”
-”Не бійсь, прорвемось!” -Пив він каву
Бо пиво випив. Піввідра.
-”Нас не настигне правосуддя!
Якщо мене спіймають вмить,
Я дам на лапу. Не осудять!”
Та другий каже: -”Тихо, цить!”
Запізно… За столом сусіднім
Сиділа шайка бандюків.
І піднялися їхні тіні
І поповзли до “пацанів”.
Їх було більше десь в три рази,
один із них мав автомат…
НакОпали його, зарази
І відібрали його “вклад”.
Злочинець той попав в лікарню
А звідти – прямо у тюрму….
…Та цю історію банальну
Я чув на морі, у Криму.
Так, правосуддя все підкупне
Добитись важко правоти.
Життя наказує підступно…
Раз кліпнув – і на нарах ти.
Життя всіх грішників дожене,
І по заслузі надає…
Воно страшне…воно скажене…
Воно кайдани всім кує.
***
Частина 2: Небесне правосуддя.
***
Було їх троє на Голгофі.
Ісус Христос, і два мужі.
Ті не минули катастрофи
Бо часто брались за ножі.
Його ж спільнота засудила
За те, що правду всім казав.
Він не зробив кривого діла,
Всім, хто просили, помагав.
Під гнівні викрики, образи
Один звернувся до Христа:
-”Якщо ти Бог, давай одразу
Врятуй себе – зійди з хреста.”
А другий тихо і смиренно
До Господа заговорив:
-”Прости мене, Агнцю Блаженний,
До Твого Цатрства забери!”
Лице засяяло Господнє,
Ісус тоді йому сказав:
-”По правді Кажу, благородний,
тебе чекає Райський Сад”.
Ми знаємо, що було далі…
Але мораль у нас така:
Покайся. Цей гріхів аналіз
Тебе врятує від містка.
Містка до пекла. Де чортяки
Уже чекають нових жертв.
Піди й покайся. І подякуй
Ти Господу, що ще не вмер.
***
Частина 3: Метафоричне правосуддя.
***
На кожну дію протидія
Знайдеться, як би не тікав:
Хто гниль неякісну посіяв,
Той гниль неякісну зібрав.
Багато їх по всьому світу -
Своєї долі сіячів.
Вони завжди – зимою й літом
Насіння носять на плечі.
Хтось сіє радість кольорову,
Усмішки сіє, сіє спів
І про природу загадкову,
І про красу очей та брів.
Хтось сіє мудрість і терпіння,
Щоб їхній досвід проростав.
Хтось – розум гострий, хтось – сумління,
Хтось - переконливість в уста.
Але багато ще є інших,
Які обрали чорний шлях.
Насіння їхнє в темній ніші
Не виклює і сірий птах.
Вони цю землю засівають
Ненавистю, і як чума
Вона у небесах ширяє
Спотворюючи все, що мав:
Добро обернеться стражданням,
А щирий погляд – оком злим.
Що було першим – те останнє.
Завіє попелом важким.
Та час прийде усе збирати:
Веселку знайдуть трударі.
І радість матимуть у хаті,
І усмішку. А що ж ті злі?
Бур”ян їм руки обмотає,
Як їхні обмотав серця.
Колючий терен виростає,
І зранить їх рослина ця.
Вони ж самі її створили,
Але самі попались їй.
Життя і терен – справедливі.
Знайди їх у душі своїй.
На кожну дію протидія
Знайдеться, тут ти не втечеш:
Якщо ти зло по світу сієш,
То прийде час – і зло збереш.
***
ПЕРШИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ
ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ
КНИЖКОВА ТОЛОКА «СЛОВІЯ 2010»
У ЧОРТКОВІ
15-16 ТРАВНЯ 2010 РОКУ
ой, прошу пробачити, кого не включив до переліку авторів на афішках, але маю виправдання, оскільки наприкінці там написано ніби це не повний список, як не як. ну шо вже, всьо, юрз вже всьо, чи шо? Ж)
Завантаження ...