травня 25, 2010 - Тетяна Питак
Я тобі віддала цю любов,
Наче вперше я знов покохала.
Та цього ти ніколи не знав,
Хоча так намагався дізнатись.
Почуття, що нахлинули зрання
Мою душу у полон забирають.
Мені снився тоді дивний сон,
Наче я тебе хочу спіймати.
Та чомусь утікаєш від мене
І не хочеш нічого ти бачить.
Я ганяюсь… уже добігаю…
Та ти знову із рук вислизаєш…
А мені так хотілось відчути
Присмак твоїх солоних губ…
Та заглянути в очі ті карі,
Що полонять мій розум у сні.
Просинаюсь і знов все з початку…
Доганяю і знав намагаюсь…
Просинаюсь…
І знов засинаю…
Інше Балачок нема »
травня 24, 2010 - Марина Тимощук
Іржаве листя на моїх руках
нагадує що вічність грішна
й весняний дощ
що так правдиво згадує любов
іти що виблаганий мною
без молитв
напевно можна уявити
сміх абсурд і чиюсь деліку
блакить в очах
чи суміш вигадки
у німоті цілунків
написане життя поміж рядками
не раз ще вигукне терпи
але не час для революції у снах
нехай в наплічнику
та все ж у тебе білі крила…
17. 05. 2010
Інше Балачок нема »
травня 24, 2010 - Василь Колісник
В мене є душа
Але хіба це доказ?
Я солдат
Але не жорстокий
Ми народ
Але німі
Нас багато
Та хіба це доказ?
Та невже Ми цілісність?
Ти в мозолях зі сходу
Чи ти в мозолях із заходу?
А чи не однакові ваші діти?
Мріють про що?
Ми німі
Але ми не цілісність
Ми жорстокі
Та хіба це доказ?
Я не солдат
У мене є душа
Нас багато
Але хіба це доказ?
Інше, Поезія Балачок нема »
травня 21, 2010 - Наталя Голодюк
1.Макака Акаківна страждала від позеленіння яїчників, тому зганяла свою жовчну заздрість до здорових макакочок, вистрибуючи і виснучи на їхніх хвостах. Молоденькі хвости макакочок не витримували 75 кг живої целюлітної ваги Акакіївни і обривалися, після чого тваринки гинули. Отак одна на все стадо жіноча особа Акакіївна влаштовувавла своє сексуальне життя.
2. Зобиджена сусідськими харцизяками Олька дала своєм первістку ймення – Тринідад-і-Тобаго. Процвиндрюючи господарку, вона не забувала вчити Те-і-Те (як вона ласкаво його називала) як виживати з матірю-волоцюгою.
Дитина любила їсти акацію, медунки, заячий квасок, лизати сосновий пилок, заліплювати писок черешневим клеєм і пити кипячену воду з смородиновими патичками.
Інше Балачок аж 2 »
травня 20, 2010 - Марина Тимощук
і хоч ні разу я тебе не цілувала
і рідко задивлялась в твої очі
та все ж про тебе кілька речей знала
ти жив з католиком …
і був за Януковича )
Інше Одна балачка »
травня 19, 2010 - Тетяна Кафтан
Невже розійшлися? Невіриться…
Блискавиця розтне небокрай…
Ати мене в годинку сумну
Колись таки згадай…
Ти доторкнувся інших рук,
І я кохання топлю в обіймах чужих.
Вже більше я не бачу поряд
Зіниць твоїх промінчиків ясних…
Уже не чую голосу твого
Ніжнішого від акорду музи…
Уже не звязують мене й тебе
Кохання міцні узи…
Поезія Балачок нема »
травня 18, 2010 - Юрій Матевощук
Не жури прилеглість сонця над містами,
Цей світанок посивіє серед площ,
Коли поряд знов тебе не стане
І навіяність погубить дощ.
Ти ідеш посеред злив сумна й прекрасна,
Талі краплі розливають в унісон –
А мені б у твій туман крізь лік завчасно
Різати ногами бите скло.
Дихати тобою мов востаннє
І задумливий ловити погляд твій,
Крізь мобільний слухати мовчання,
Серця стук розлитий в далині.
Ти не віриш, все одно не віриш,
Тягнеться крізь спокій біль рутиною,
Та можливо, в глибині хотілось
Називати лиш тебе єдиною…
Крізь жалю холодне розуміння,
Дощ проходить мов фантом чи привид
Трепетом німого знічевіння
Відчаєм загублена ретроспектива.
Ніч блукатиме хмільним і пізнім містом,
Розриватиметься в сто пустих причин
Ненародженим зів’ялим падолистом,
Там, де ще колись ходила ти.
Край знемоги попелом сповитий
Я шукатиму забуту колію…
Перехожий: « – В вас не буде закурити?
– Вибачте, від вчора не палю».
16.05.10
Інше, Поезія Балачок аж 4 »
травня 17, 2010 - Юрій Завадський
Людина, що вміє їсти і спати –
досконалий громадянин,
машина для праці,
дистальний прикус.
Такі люди помирають самостійно, зосереджено,
діставши кулю в шию чи потилицю,
зносячи біль, наче нетактовну похвальбу.
Народна культура – культура революцій і воєн, уяви.
Уяви людину без одягу та економіки,
людину поганого запаху, грубих манер,
яка їсть руками та відповідає обрáзами на обрáзи.
Не все правильно, й нікому не варто вдавати посередність
у природному світі, знищеному.
Одначе, врешті, отже, прецінь,
не дивлячись, відтак та інші слова.
Поезія Одна балачка »
травня 14, 2010 - Мар'яна Судова
дарагіє
саша дзвонив і казав, що всім, хто збирається завтра в Чортків, треба там бути до 11 години, бо об 11 все починається :)
він сам там буде і всім радить
електричка з Тернополя, здається, відправляється десь о 8.30 (варто перевірити), і щопівгодини – маршрутіки з автовокзалу
Новини Одна балачка »
Завантаження ...