Літературна студія 87

Мабуть в наших краях стабільність якась не така.

Мабуть я неправий ну а в призмі танцюй гопака

Наших стереотипів годуй їх своїми очима.

Вже вологими від крапель поту, сліпими від них,

І не видно туману, лиш синь, і таблиці, і тих,

Чия карма незрима

Тут вже новий хтось має перо і стоїть  у керма

І тепер в нас новий звід законів. Проте це дарма -

Досі в нас є потреба в предметах і в людях потреба.

Лиш один порятунок – в словах. От тільки чомусь

Тут також вже потрібно служити руками комусь.

Розділись як амеба.

І не маю відваги казати що тут щось не так,

І не хочу, щоб житель дізнався, що я ще простак.

Між собою ще грають гравці, лиш би лиш на монети.

Краще так – всіх підсудних чекає лиш крах,

Іншим ж досі ще є що втрачати. У тих в рукавах

Не вальти, но стилети.

Хтось сказав, що тут проживають одні лиш ссавці,

А хто ним не вважається гляньте на зорі ось ці,

Між якими різниці немає хоч як не вдивляйся.

Це хоча б важливіше. А наші слова це ніщо,

Їх не варто писати. Якщо ти жалієш про щось

Хоч не кайся.

Все тому що слова меншоватрістні дій.

Дійсне все, що завгодно якщо не чинить протидій,

Універсальні вони і постійно присутні.

Так тут часом кидається в очі суцільний пустир,

Але все ще можливо блукать з допомогою гирь

І залізного прутня.

Шановні друзі!

Видавництво “Крок” у співпраці з Миколою Шпаковським і Юрієм Завадським запрошує Вас стати співавторами антолоґії молодої поезії Тернопільщини. Для цього надсилайте близько 10 творів, інформацію про себе та фотоґрафію до 28 лютого 2011 року.

Програма роботи над антолоґією включає відбір текстів, видання книги та проведення зустрічей з учасниками проекту в найбільших культурних центрах України, участь у Міжнародному літературному фестивалі у Львові 2011 року, а також відвідання рідних місць кожного з авторів з поетичними читаннями.

Адреси, на які потрібно надсилати матеріали -
електронна пошта: dryuryzavadsky@gmail.com
поштова адреса: Юрій Завадський, а/с 554, м.Тернопіль-27, 46027

З приводу додаткової інформації просимо звертатися до Юрія Завадського за телефоном +38 096 9431704

Чекаємо на Ваші твори.

Давай забудемо про все що було,

Все в цьому світі є не вічно.

Усе проходить і всьому свій час,

Колись у цьому світі і не буде нас.

Щастя-це жити на світі,

Щастя-це любити квіти,

Щастя-це бачити небо,

Щастя-це вірити в тебе.

Щастя-це посміхатись,

Щастя-це не здаватись,

Щастя-це коли дощ в душі,

Щастя-це коли бачу тебе у сні.

Щастя-це спів пташиний,

Щастя-це голос твій єдиний,

Щастя-це очі твої німі,

Щастя-це ми з тобою одні.

Щастя-це сонце в небі,

Щастя-це жити для тебе,

Щастя-це стати в калюжу,

Щастя-це сказати “Я люблю тебе,друже!”

ПЛИТА

30 листопада в арт “Коза”, о 19.00 виступає Євген Лущиков за участі союзу ” Плита”ТА ГУРТУ”КОМІСІЯ”. З проектом “the cunt deeper”.( вхід безкоштовний)
Організатор Боденчук Богдан та Літературна студія 87 ім. Ю.Завдського.

ВИСТУП

Готуємося до виступу літстудії 87 в нашому рідному університеті(російська кафедра, давно нас запрошує)в цей четвер СЕБТО 25, О   15.00.АУД №76! Думаю, все будеть у такому форматі: читаємо ПО 3 вирші, я запросив хлопців з гітарами трохи хай пограють…
p.s .А потім нас обіцяли пригостити чаєм і солодким=)ЗБИРАЄМОСЯ В 14.40 БІЛЯ ДЕКАНАТУ

я завалився спати десь в п’ятій ранку, задовбаний і з позавчорашнього майже ніхрена не пам’ятаючи. І вот знов Талян кричав в трубку, і в машині вже давно було сонце…
– Альо, да Бадьорий, шо там. Я, їду в Київ на роботу. Польша? Шо Польша ми ж приїхали, нє нема. А якого я б хєра тут сидів. Шо такий потухший. Да ну… блін. Вася, та я розумію, слухай, але ж ти пойми мене. Ми ж тіки виїхали. А шо написав. Да?.. ну побачим, давай там тримайся.
– Пацани, тут в васі бадьорого батько повісився. Дзвонив, тре помогти.
- бля, то вже листопад, він же зараз захоче шоб ми яму копали, а ше назад стопіїсядка і ясно шо з васі ми грошей не візьмем.
- Саня, якого ти грома знов ниєш, Вася наш пацан, тре помогти. А то шо копати буде твердо то правда.
- А шось написав?
- Не поняв.
- Ну, старий Вахи шо написав? Записка була?
– Написав, шо нікого не винить і нікого не хоче бачити.
- да..

Брак слів легко заповнюється
безглуздим знаком мовчанки.
Розхристаність душі можна приховати вдало
підібраною маскою,
навіть колір сумних очей
забарвлюється в жовту меланхолію
при допомозі одних тільки думок.
А там, де вчора росли маки, сьогодні якась стара палить свічку, пустку  і фото…
скрип підсвідомості і потоки дверей
Лаура вийшла заміж по любові, але її чоловік, людина
з розладженою нервовою системою…
телевізор в напівтемній психіці історіями вкрадених життів
розривається…
ХТО ТАМ???

змінювати в собі “щось” важко
молитви плачі прокльони
доженуть нас завтра за ранковим чаєм
а глибокі самоаналізи
каліцтво науковості
ковтаються смачно з якоюсь
маловідомою
найекзотичнішою стравою народів Сходу
газети сигарети мінєти
останні пропозиції від хворої на венеричну заразу  поношеної
проститутки
заглушуються запахами шаурми і поту
потоки бруд голови
асфальтом
розшарпують землю
плачутьсміютьсячитають про
високе створене в підпільному видавництві
хворим на голову поетом
котрого вигнали зі спілки
за
пияцтво
мистецтво клятви блядство
замішані в неперевершений коктейль
зі смаком гмо і черешень
продаються за срібняки в бактеріях
від немитих пальців
треба дивуватись
дивоватись
дивитись
і
так щодня

…ні холодом твого погляду,
ні холодом твого тепла
душі не зігріти замерзлої,
в душі вже сама зола.
холодні руїни пам”яті
і вельон далеко у шафі-
ось все що від тебе зосталося…