Літературна студія 87

давай на мить забудем,що ми з тобою хворі..
>
> хоч в нас не лейкемія,але невеліковні…
>
> вмираємо так ніжно,на крок від божевілля..
>
> ти знову брешеш- смішно,я сповнена терпіння..
>
> Давай закриєм очі,сховаємось від світла…
>
> хай свіжий подих ночі
>
> огорне,щоби квітла…
>
> А може краще сядем, в маршрутку, до лікарні.
>
> або ж чашечку кави з дешевої кав’ярні…
>
> хоча….не варто кави,у мене є лимони…
>
> вилазь уже з-під лави…..я відкриваю штори!
>
> Привіт!Доброго ранку!це сонце так невчасно..
>
> і от ми знову хворі…і знову мені страшно…..

Серед вродливих масок і дешевих амплуа

Ще віднайдеться голе обличчя,

Або люди  прокляті поставлять на нього тавро

Чи ж запилить його пори  бруднеє повітря???

Бо ж на балу сьогодення завжди карнавал

Й досі цураються під парасалькою  сонця

Хочуть вони зберегти блідості вираз,

Чи ж сховати мужицький відтінок загару?

Париж, я… і ви мій донжуанний буржуа,
Давайте віддамося цій зимі у стилі ретро,
Бо хоч у тренді, та по старомодному люблю,
Давайте закружляємо в паль-де-труа…

А серце з розумом зійшлися у дуель
Шен-сонат нам заспівають у кабаре,
Та попри згрубілості моєй руки
У відповідь – жадане… «мадемуазель»

На збитих вірою акордах

У пустотілім синім тлі

Ховали сльози у абортах

У відчай загнані митці.

Їх стиглі паростки надії,

Набожно зімкнені уста,

Доносять суть-абсурд події,

На спалені хворобою міста.

Їх тлінне полотно з металу,

На кисті спогади іржі,

У глибині судом меморіалу

Кричать у темряві сичі.

На гострім лезі безнадії,

Без граней хмурих поривань,

Потонуть чиїсь рясні вії,

В сонатах вітру і бажань.

Ті тонкощі на тлі безодні

Дрібним оплакані дощем,

Як лже-митець напередодні,

Що зняв корону під  вінцем.

18 ГРУДНЯ 17:00

Фестиваль-ресторація «Диван» (Бессарабська пл., 2)

Читають: Іванна Голуб’юк, Юлія Скорода, Даринка Квітка
Музичний супровід: Марго Кулічова + Презентація фотопроекту «Троє»

Автори:

Іванна Голуб’юк (Шумськ – Київ)

Поезія – легкість і простір.
Її почули – Київ (Молоде вино-2008), Рівне (Фестиваль Сучасної Української Поезії – 2010), Острог, Шумськ…
Інше – дипломантка міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» (2008), лауреатка всеукраїнського літературного конкурсу «Витоки» (2008). Видано збірку поезії (2005). Друкувалась у журналі «Дніпро», альманасі «Чума» (Івано-Франківськ), «Витоки» (Острог).

Юлія Скорода (Долина – Київ)

Поезія – глибокий ліризм аж до трагізму, гострий сарказм.
Її почули – Львів (Форум видавців 2010), Київ («Медвін-2010»), Кривий Ріг («Спокуса говорити»), Острог, Дніпропетровськ, Івано-Франківськ…
Інше – учасниця Першої літньої літературної школи, Семінару творчої молоді видавництва «Смолоскип» (2010). Заохочувальна премія у конкурсі «Витоки», номінація «Поезія». Готує до друку збірку поезій «СтереоТипи».

Даринка Квітка (Кривий Ріг – Київ)

Поезія – кострубата, експресивна, говорить димною мовою.
Її почули – десятки випадково не випадкових вух і фм-хвиль.
Інше – має декілька культів, декілька улюблених горнят і багато проявлених плівок.

Вхід вільний

Я умерла….и нет пути назад

давно уж сплю,в гробу из лжи и масок… не нужен рай,и мне не страшен ад… туман розвеен,нет сдесь больше сказок Зачем нужна,ведь нет во мне любви нет ни тепла,и капли для рассвета! всё остальное-лиш иллюзии твои… бога здесь нет..лиш Дьявол бродит где-то…

Юрій Завадський from yuriy on Vimeo.

За відео та невсипущість дякую Юрію Дігаєві.

Була любов, така, що тільки раз буває.
Її чекають, мріють, бережуть.
А хтось візьме у руки і зламає, та так, що потім більше не складуть.
Наша любов прийшла, хоч і невчасно, до неї зовсім не готові були ми.
І розлетілось на кришталь велике щастя.
Не взяли. Не схотіли. Не змогли.

7 грудня 2010 р.
м. Тернопіль

Видавництво «Навчальна книга – Богдан» запрошує на творчу зустріч із поетом, громадським діячем Юрієм Завадським.

Юрій Завадський — кандидат філологічних наук, викладач Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка; співзасновник низки мистецьких проектів, серед яких самвидавські літературні газети й журнали, осередки в Інтернеті; координатор «Літературної студії «87» імені Юрія Завадського».

Творчість Юрія Завадського є одним із найяскравіших прикладів сучасної неопоезії, що не боїться експерименту зі словом та формою, є відвертою та зрозумілою для читача. У творчому доробку автора книги «Імовірність» (1999 р.), «Юрійзавадський» (2003р.), «Мультимедійна антологія на компакт-диску» (2006 р.), «Ротврот» (2010 р.) у кованій залізом обкладинці та ін.

Творча зустріч із поетом відбудеться 7 грудня о 16.00 у «Домі книги»
(вул. Коперника, 19).

Запрошуємо всіх бажаючих!

Нехай ми помремо далеко не в Парижі
І наші тіла не хоронитимуть на Пер-Лашез
Поряд з Бальзаком, Мольєром та Едіт Піаф,
Але ми точно підемо з цього світу гідно
Навіть з страхітливими думками дегустаторів,
які ніколи так і не відчули на смак Шато чи Бордо,
Нехай мрійниками, які не скуштували жаб*ячих лапок
З соусом «тартар» та вранці випечених круасанів,
Не бігали, взявшись за руки по обидва боки Сени
І не кричали на трьохсотому метрі Ейфелевої вежі
«Я кохаю тільки тебе… Je t’aime,чуєш, Je t’aime».
Хоча перед нами ніколи не відкриються готичні двері Notre Dame de Paris,
Та десь на небесах для кожного смертного завжди відчинені ворота Раю.
І нехай ми помремо далеко не в Парижі
З наївними мріями про серце Франції,
Але точно підемо з цього світу гідно,
Кохаючи, співатимемо свою лебединну пісню
Про вірність і запахи вранці випечених круасанів.