Літературна студія 87

холодильник готувався до зльоту,

від чого ставало повно у вухах..

брудний запах мерзлої тиші вкотре

нагадував про нашу несуцільність..

зібратися б якось в однім місці

і розсмішити гнилу пуповину

отого забутого некремезного

дідівського містечка, що вже давно

скидалося на фініш вічності..

і хтось би довго пояснював мені,

чому крилатий малий на плечі

щоразу схрещую пальченята,

коли перебігаю дорогу..

а я нічого йому не винна..

анічогісінько..

так і перекажи..

отак все і було..

хіба що передай від мене

молочну карамельку, бо ж, хто зна..

може, у янголів немає карієсу..

З ініціативи Київської міської організації Спілки Української Молоді в Україні проводиться збір книг для військово-морського ліцею в м. Севастополі в рамках акції «Подаруй книгу українському гардемарину!».

Мета акції – сформувати бібліотеку у першому в Україні військово-морському ліцеї, що відкрився 1 вересня 2009 року в Севастополі.

Нагадаємо – під час роботи у Міністерстві оборони України, Юрій Єхануров ініціював створення у Севастополі військово-морського ліцею для юнаків, що закінчили 9 класів загальноосвітньої середньої школи. У ліцеї навчаються 97 юнаків з усіх регіонів країни. З них 10 ліцеїстів — діти-сироти та діти, позбавлені батьківської опіки. 39 навчаються на загальних підставах, 8 — з багатодітних сімей, 24 — з неповних, 9 — з малозабезпечених, 6 — із сімей військовослужбовців, 1 — з сім’ї ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

Попри те, що в навчальному закладі багато дітей із проблемних родин, ця обставина не позначається на їхній успішності та старанності. У ліцеї панує дух змагання. Підтримувати його на високому рівні допомагають досвідчені офіцери і педагоги.

Зараз ліцеїсти забезпечені житлом, меблями, військовою формою та всім необхідним, але потребують допомоги у комплектуванні бібліотеки.

Ми закликаємо всіх охочих подарувати книги для бібліотеки Українського військово-морського ліцею. Це можуть бути видання на історичну, військову тематику, а також пригодницькі чи наукові книги – на Ваш розсуд. Пам’ятаймо – йдеться про духовний розвиток наступних поколінь Українських моряків, майбутнього Українського Флоту.

Перший етап – збір книг на книжковій виставці Медвін 7-10 квітня – уже відбувся.  Ми назбирали пів сотні книг, але це тільки початок.

Потрібні волонтери на час проведення акції (квітень-травень). Допомога – у розклеюванні афіш, носінні книг, розповсюдженні інформації.

Контактна особа Іванна Голуб’юк 097 6479864.

Сонячний день, трава зеленіє
Ти вже прийшла, і вітер повіє.
Усмішка, щастя, і все як завжди
Немає проблем, чекай, ще не йди.
Затримайся ти, подивись, як тут гарно
Хвилини ми ці втрачаєм не марно.
Дитинство, постій ще трошки ти з нами
Ти підеш, я знаю, ти підеш з роками.
Минуле пройшло, майбутнє настало
Так все скоро прийшло, пішло і пропало.
Ті квіти, і запах весняний, пянкий
Ті мрії, не бійся, давай ти відкрий.
Зникають слова, зникає надія
Життя ти поруч і я в тебе вірю.
І скоро годинник зупиниться вчасно
Залишитись тут, це нам непідвладно,
Крупинка одна залишилась, давайте
Візмемось за руки, ви нам побажайте
Щасливу дорогу, кохання в душі
Життя ти зі мною, це знаємо всі.

Годинник йде, нема нікого
І тихий вітер в тім вікні,
Чогось нема, чогось такого
Що не побачиш ти в імлі.
Живу я ніч’ю не боюся
Бо всі зірки і місяць мій,
в темну кімнату я дивлюся,
я бачу стільки різних мрій.
Задумливо сиджу, без слів, яких не знаю
Я ностальгією живу і щастя я тримаю.
Всміхаюсь я, ніхто не бачить
І тільки чутно як шумить
Той вітер милий, не пробачить
Як моє серце стукотить.
Глубока ніч і місяць в небі
і запах свіжого муската,
Сиджу одна і очі неба
Це все моя- темна кімната.­

Дощі ідуть немає їм кінця,
Мов сльози із очей у миті болю.
Куди не глянь буденна суєта,
А щастя прагне вирватись на волю.

Дороги даль мене кудись несе,
А ти лишаєшся позаду у тумані.
О, як набридло бачити все те,
Що розум віртуальністю дурманить.

Та прийде мить і сонце розцвіте,
На видноколі, в долі на долоні.
Та чи побачу я в цей час тебе,
Чи може зникнеш у розлук полоні.

Дощі, дощі я вдячний вам за те,
Що я радів, коли ридало небо.
Дощі, дощі ви сумно ідете,
Туди, куди коханню йти не треба.

Ти пройшла повз мене

і музика твоїх підборів

лунала десь у атмосфері

з якої відчайдушно

як з-під льоду риба

я крав повітря

Віддаючи честь

твоєму силуету

солдат я ніби

на плацу паяц

І люди

зглядаються

коли моя шинеля

поторочена кулями

залежана і спаскуджена

пташиним послідом

розлітається

Від твоєї

швидкої й чіткої ходи

здіймається вгору

курява

і гроза прибиває її

до землі

У моїх вухах лунає

музика твоїх підборів

Ти пройшла повз мене

і грозі відчинила двері

я – між тінями.
у них чорні очі
виснажені посмішки
і в’юнке волосся.

Я – висить.
хто тримає я?
хто тримає тіні?

я намагається вдихнути.
вдихає.

БАНАЛЬНЕ

Хочу  для нього залишитися невідомою,

Хочу, щоб він не знав, яким  на смак буває мій поцілунок.

Мої ролі прості:

Я та, що зникає/втікає на ранок.

Та, що, напевне, ніколи не готуватиме йому сніданків.

Не пратиме його шкарпеток і не картатиме за те, що повернувся пізно.

Хочу, щоб він запам‘ятав мене чужою.

Щоб боявся доторкатись і ніколи цього не робив,

Щоб піклувався про мене, як батько про дочку.

Щоб пам‘ятав мої звички і не тримав на мене зла,

за мою дитячість,

Наївність та інші речі.

Хочу, щоб у його спогадах все було так, як тоді:

Кухня, табуретка, його цигарки, гітара і мої сонні очі

І відлуння «Океан Ельзи» у голові…

25.03.11

отож шановіні студійці поступила нам пропозиція на літо шкурнути і почитати на фестивалі ” Рурисько той шо в “БИРИЖиНАХ”  ( для всіх нормальних Бережани)

так от ось посилання на групу в контакті

http://vkontakte.ru/club14077167