Панк-інтелігент
Під час читання його збірки, перше що приходить в голову пересічному читачеві: – WTF? І це називається віршами? У той же час покоління поетів двохтисячників з нетерпінням чекають наступної збірки, нового поетичного «велосипеда». Для молодих «віршотворців» він гуру сучукрліту, чи, принаймні, дороговказ!
Він може прийти на пари в гадах, з виголеними скронями та сере-жками у вухах, та окуляри видають інтелігента!
У своїх 30 років Він встиг чимало. Юрія Завадського знають, як поета, літературознавця, перекладача, видавця, викладача… автор п’яти збірок, його вірші перекладені на чотири мови (англ. польськ. рос. каталонська), написав кандидатську роботу по гіпертексту, опікується молодими авторами «покоління 87», він був співукладачем самвидавівської ґазети «ZВІРШІ».
Народився майбутній поет в Тернополі, у сім’ї інженерів. Батько винайшов особливий спосіб вигину металу за допомогою якого виробляли «носи» для радянських гелікоптерів. Та на відміну від батьків Юрка більше цікавила не фізика, а лірика. Ще у школі він почав писати вірші та вивчати теорію літератури. Чи то бунтарський дух юнака (наперекір батьківській професії), чи поклик серця привели його в Тернопільський національний педагогічний університет на філологічний факультет. У виші він не лише вдосконалив свою письменницьку майстерність, а і відкрив для себе творчість Івана Іова, яка відіграла величезну роль у творчості Юрія Завадського. В ці роки вийшла його перша збірка «Імовірність». Тексти збірки далекі від літературного образу поета сьогодні. По суті це був його перший крок у світ нової, нестандартної літератури. Також саме у цей період був записаний найпопулярніший вірш «Прощай-прощай», який сьогодні є аудіо бестселером.
Юрій Завадський двічі подавав документи на вступ до спілки письменників і там йому двічі відмовляли, мовляв: «а шо то за вірші такі? То не поезія… а то не українське слово, а там..» хоча і серед спілчан були прихильники його творчості. Богдан Кушнір заступався за нього: «Думаю, кандидат філологічних наук таки розуміє що пише, і чого не українські слова вживає». От я й досі не розумію навіщо людині, яка заперечує актуальність спілки письменників так сильно туди хочеться проникнути, саме в цьому і проявляється його непослідовність, невірність власним принципам.
Творчий портрет – дзеркало
Теперішня творчість Завадського межує зі штукарством, у чому його і звинувачують, хоча, вважаю, те що він пише, є його дзеркальним відображенням (правда, інколи гіперболізованим). Починаючи від фонетичних віршів, які для мене асоціюються саме з ним, з його манерою говоріння, з тим, як він затинається… закінчуючи заумами, де ліричний герой прагне створити нову словесно-звукову реальність, буденність перетворити на мистецтво. Та не всі його тексти мені зрозумілі. Наприклад постдадаїстичні колажі.. як на мене – маячня, нічого поетичного чи мистецько цінного.
На сьогодні Юрій Завадський є чи не найепатажнішим поетом в Україні, адже він епатує не поведінкою на сцені, що усім давно набридло, а самими текстами, які являються відображенням його панківського «я». У своїй творчості він не схожий ні на кого але вже є багато молоді, чиї тексти схожі на Завадського, а це, як на мене вже є хорошим індикатором успіху.
Завантаження ...