Літературна студія 87

Я виключаю світло, та бачу тебе;
І кожна думка до тебе веде;
Боюсь заблукати і знову шукати;
Тебе ту єдину,кохану,вродливу;
Так… Ти не проста людина;
Яка мене чомусь змінила;
Та знаєш радий я цьому;
І дякую тобі скажу;
Скажу багато ще чого;
Чого не скаже тобі ніхто;
Ніхто не зможе описати;
Не знайде слова щоб віддати;
А я віддам… віддам усе;
Що десь в душі у мене є;
Бо ти для мене пів життя;
Ти Янгол у моїх очах;
Ти квітка у моїх руках;
Ти радість у моїх сльозах;
Ти серце у моїх грудях;
Ти дощик на моїх щоках;
Ти вітер на моїх устах;
Ти чудо моє на землі;
Ти мрія у моєму сні;
Ти мабуть сон мій у житті;
Який чомусь живе в мені.

ПРАВОСУДДЯ

ПРАВОСУДДЯ

Частина 1: Вуличне правосуддя.

***
Так, світ підкупний, це не дивно,
Купити можна суддів всіх.
Та неможливо ефективно
Придбати каяття за гріх.

В якомусь місті жив злочинець,
Що тільки став на стежку цю.
Він мав своє гніздо зміїне
У парку, біля яворцю.
Вони збирались з “пацанами”,
Та йшли на стежку головну.
І, найчастіше, вечорами,
Робили справу ту брудну.
Одного разу, після кражі
Відпочивали в “кабаку”.
І, незважаючи на сажу
Почав розмову нелегку:
-”А що, коли на нас облаву
замутять кляті опера?”
-”Не бійсь, прорвемось!” -Пив він каву
Бо пиво випив. Піввідра.
-”Нас не настигне правосуддя!
Якщо мене спіймають вмить,
Я дам на лапу. Не осудять!”
Та другий каже: -”Тихо, цить!”
Запізно… За столом сусіднім
Сиділа шайка бандюків.
І піднялися їхні тіні
І поповзли до “пацанів”.
Їх було більше десь в три рази,
один із них мав автомат…
НакОпали його, зарази
І відібрали його “вклад”.
Злочинець той попав в лікарню
А звідти – прямо у тюрму….

…Та цю історію банальну
Я чув на морі, у Криму.
Так, правосуддя все підкупне
Добитись важко правоти.
Життя наказує підступно…
Раз кліпнув – і на нарах ти.
Життя всіх грішників дожене,
І по заслузі надає…
Воно страшне…воно скажене…
Воно кайдани всім кує.
***

Частина 2: Небесне правосуддя.

***
Було їх троє на Голгофі.
Ісус Христос, і два мужі.
Ті не минули катастрофи
Бо часто брались за ножі.
Його ж спільнота засудила
За те, що правду всім казав.
Він не зробив кривого діла,
Всім, хто просили, помагав.
Під гнівні викрики, образи
Один звернувся до Христа:
-”Якщо ти Бог, давай одразу
Врятуй себе – зійди з хреста.”
А другий тихо і смиренно
До Господа заговорив:
-”Прости мене, Агнцю Блаженний,
До Твого Цатрства забери!”
Лице засяяло Господнє,
Ісус тоді йому сказав:
-”По правді Кажу, благородний,
тебе чекає Райський Сад”.

Ми знаємо, що було далі…
Але мораль у нас така:
Покайся. Цей гріхів аналіз
Тебе врятує від містка.
Містка до пекла. Де чортяки
Уже чекають нових жертв.
Піди й покайся. І подякуй
Ти Господу, що ще не вмер.
***

Частина 3: Метафоричне правосуддя.

***
На кожну дію протидія
Знайдеться, як би не тікав:
Хто гниль неякісну посіяв,
Той гниль неякісну зібрав.

Багато їх по всьому світу -
Своєї долі сіячів.
Вони завжди – зимою й літом
Насіння носять на плечі.
Хтось сіє радість кольорову,
Усмішки сіє, сіє спів
І про  природу загадкову,
І про красу очей та брів.
Хтось сіє мудрість і терпіння,
Щоб їхній досвід проростав.
Хтось – розум гострий, хтось – сумління,
Хтось -  переконливість в уста.
Але багато ще є інших,
Які обрали чорний шлях.
Насіння їхнє в темній ніші
Не виклює і сірий птах.
Вони цю землю засівають
Ненавистю, і як чума
Вона у небесах ширяє
Спотворюючи все, що мав:
Добро обернеться стражданням,
А щирий погляд – оком злим.
Що було першим – те останнє.
Завіє попелом важким.
Та час прийде усе збирати:
Веселку знайдуть трударі.
І радість матимуть у хаті,
І усмішку. А що ж ті злі?
Бур”ян їм руки обмотає,
Як їхні обмотав серця.
Колючий терен виростає,
І зранить їх рослина ця.
Вони ж самі її створили,
Але самі попались їй.
Життя і терен – справедливі.
Знайди їх у душі своїй.

На кожну дію протидія
Знайдеться, тут ти не втечеш:
Якщо ти зло по світу сієш,
То прийде час – і зло збереш.
***