Мій наркотик…
четвер, квітня 28, 2011Я стала ним залежна, наче кружка свіжою кавою..
Щось в мені переламала твоя усмішка і дзвінки посеред ночі…
” Для нас межа -лише небо”, скажеш ти, коли я милуватимусь нашою стелею…
вона розчиняється, якщо ти дихаєш поруч..
Ми забуваємо про світ.Свічка із запахом кориці дарує світло і наші тіні на голих стінах..
Ти соромився поцілувати мене вперше, я ж тремчу, коли читаю рядки з твоїх очей.
Нас пов’язано печаллю, заплутано в спогади, запаковано у коробку із спокою.
Ти тікаєш до мене о 2:30, бо лише зі мною ти переживаєш короткотривалу амнезію від соціуму…
Ми прощаємось о першій ночі, і до четвертої ранку думаємо один про одного..
Ми ніколи не говоримо про щось, але й ні про що говорити не вміємо..
Поцілуй вкотре край моєї усмішки, і я проісную ще один день.
Мій наркотик….

