Літературна студія 87

Любов така – лише між нами,
Очей твоїх бездонна синь
Лякає розум мій думками,
Що маю все, про що просив.

Є цілий світ в твоїх обіймах,
Один лиш дотик аж до зір
Підносить серце неспокійне,
Нема земних любові мір!

Як ти в руках моїх, шалунка, –
Повітря згущується вмить,
Смертельно хочу поцілунку
І лиш тебе!.. Любить! Любить!!

Тобі віддати ніжність свою,
Тебе любити повсякчас!
Чи справді я Христовий воїн?
Чи красні фарби у гріха?

Така, як ти

не тепло.
Вийшов на вулицю покурити
а там як на диво сніг
вирішив гірку ногам підкорити

і з їхав сракою
по

ній
білий все сипав і сипав

із неба з покрівель сусідніх домів

у мене у грудях літали метелики

як стада дурних

кабанів

сніг був на стільки чистий і білий
як кокаїн і в гарячці Я
та я не втримався щоб не на стяти
на ньому
твоє
імя

а потім ще довго і весело

блукав я ще від кімнати і до кімнати

і тут

о диво

о лишенько

я прізвище твоє забув ще насрати

Христині

Я бачу вогник твій на тій

горі. Неначе уві сні

бродив туди.

Кругом пісок

проблем буденних

і турбот,

все ближчі ці – твої вогні,

все глибші ці – мої сліди.

Я досі йду.

Серед зірок

шукав тугий пасок

зі снів,

щоб легше йти було. Але

вогонь засліплював мене.

Випалював усе.

І я б

до цього звик,

та ось він зник.

Я ж навіть не зустрів

тебе!

Лише застав там купу злив.

Ніщо мене вже не веде.

Я змок.

Пройшов тут дощ і грім

твоїх думок

та почуттів…

Вже після цього зрозумів.

Що в мене був один замок,

а в тебе

двадцять сім

замків.

Лілі

вкотре стримають порив віконні рами

і мелодії зіграють якось повільніше

як же ти потрібна мені тут, кохана…

і ніхто із інших.

розбивають грань, де самота мембранна

кам’яні споруди знову возведе -

нема більш за щастя, аніж тут, кохана…

бачити тебе.

ці сніги впадуть, і потім знов розтануть,

і симфонію зими нам вітер ще озвучить,

ми підем з тобою в цю красу, кохана…

назавжди щасливі й нерозлучні.

29.11.11

день народження ZSUF
“Коза”, Тернопіль
17 грудня 2011 року о 21:00

Акція відбувається за підтримки видавництва “Крок”.

Вхід – 20 гривень.

Братимуть участь:

Музика:
Drumтиатр (Львів-Станіслав-Калуш)
Futurin (Київ)
Amistad (Дніпропетровськ)
Bodhysatva (Тернопіль)
Adibas (Тернопіль)
Хопта (Тернопіль)
Тренер (Тернопіль-Карістос)

Література:
Розігрів від покоління 87: Мар’яна Судова, Юрій Матевощук, Василь Колісник, Юля Бабак
Юрій Завадський (Тернопіль-Петриків)
Мірко Боднар (Львів)
Мар’яна Максим’як (Львів),
Микола Шпаковський (Львів-Теребовля)
Юлія Скорода (Київ)
Грицько Семенчук (Львів-Проскурів)
Артем Полежака (Київ)
Іздрик (Львів-Калуш)

Livepaint:
SWB (Тернопіль)

Video:
ZSUF

Так, я так думаю. А я

як думаю, не зміню думки

І самовпевненість моя

відбірна, вищого ґатунку.

Чого ж іще чекати з часу,

Просити в світу? Вбити страх?

Сховати фобії під масу,

Скувати жахи у серцях?

Хіба це все мені потрібно?

Хіба це все потрібно вам?

Мої слова давно безплідні –

не вір, не вір моїм словам.

Вони лежать там впереміж,

Від них гуде вся голова

І пити каву краще, ніж

Відмінювать дієслова.

Коли ти відчуваєш втому,

чужі думки – як ніж по горлу,

хоч справа навіть не у цьому.

Якщо втомився – йди додому.

а б в г ґ д ж з е… и… бля треба було краще вчитися в школі.

Синіла стигла паморозь осіння,

важка і світла, падала в пісок,

розкрилено сягнула до кісток —

тобі ще хочеться отого воскесіння?

Вогка і тиха народилась ніч,

солодка мряка освіжала подих,

і осінь танціювала пліч-о-пліч

зі скрипалем в підземних переходах.

Я каялась, молилась і клялась,

в повітрі жарко; я сплітала руки;

страждала, зболена, а вранці вознеслась -

у ефемерні згустки відблисків і звуків.

У перетриманому сонці та вині

той листопад лічив останні дні

і тільки вогнище жевріло серед ночі

випроводжало осінь світ-за-очі

Деколи знаходиш на собі синці

Й не знаєш, курва, від чого.

Фізика б’є по тобі, старий,

Не забудь із себе вибити мотлох!

Дівчата ті, що швендяють попри вокзали

У зимному тягучому листопаді –

Мають дуже клейкі довгі погляди,

Чи краще: запрошення на три кави?!

І думаєш, що ти вже настільки дорослий,

Що можеш завести кота чи жінку.

Пожежники вже вдосвіта гасять горілку,

А в тебе закінчились гроші.

Тай серце на грудях як камінь,

А потопаючі хапаються леза.

Перша любов гарує в Італії,

Остання любов виготовляє протези.