Літературна студія 87

Була середа.
Падав дощ.

Не хотілось виходити із автобуса

їхав уже третє коло маршруту.

Густий дощ — думав квітень.

приходь до мене з вином і сигаретним димом в кишенях,

з охапкою своїх віршів і читабельним настроєм.

я б з тобою розділила весь вміст: все, що є у порожніх легенях.

ти би став непомітно м’яким чи не по погоді гострим.

запалили б свічки може в грудях, а може у лоні

твоїх вчасно-зупинених псевдо-потрібних ерекцій.

моїх невдало інсценованих оргазмів в долонях

чогось спиртового або, збиваючих з ніг, ін’єкцій.

ми були б за здоровий спосіб життя.

у перервах між кашлем і спазмами десь унизу живота.

я вже уявляю: у тебе у роті поселиться моє ім’я,

а потім ти, навздогін всім колишнім, розкажеш, що я – не та.

pincet, Zsuf, RaveBox, МО Коза презентують:

фестиваль електронної музики Гамселить!
Тернопіль, 20-22 квітня 2012

20 квітня (п’ятниця)
Рейв / Коза Бар (бульвар Шевченка 23) / 21:00-2:00

Sinestetik (Київ)
DJ GoLets
DJ Loki Lander
zavgosp (dj)
Відео-інсталяція – Андрій Базюта
Вхід – 25 гривень

21 квітня (субота)
Експериментальна музика / галерея Бункермуз (бульвар Шевченка, 1) / 20:00-3:00

V4W.ENKO (Київ)
Mokri Dereva (Київ)
ZSUF (Тернопіль)
IAEA Headquarters (Запоріжжя)
The Workers (Львів)
zavgosp (live) (Тернопіль)
Відео-інсталяція – Андрій Базюта
Вхід – 30 гривень

22 квітня (неділя)
Електронна імпровізація і поезія / галерея Бункермуз / 18:00-22:00

Drumтиatr: Іздрик та Семенчук (Львів)
Андрій Антоновський (Барселона)
ZSUF + Завадський (Тернопіль)
Ecotone + Шубєнков (Львів)
Володимир Білик (Житомир)
& friends (Тернопіль)
Вхід – 15 гривень

Абонемент на весь фестиваль – 50 гривень.

Детерміналізація минулого -

Нікого не цікавить твоє майбутнє,

Воно не в твої руках,

А в нотаткових програмних

Записах про крах.

Функціональне призначення

Губиться в особистому нагромаджені

Ідейних думок і власних чуток,

Іди спати і забудь про прогнозування

Нікому не потрібна твоя ідентифікація

Все одно забудеш себе серед біологічного осередку

Урбанізованих потвор.

“Стиль 87” – це не ординарна подача авторських текстів (віршів) які за допомогою хаотичного розчленування певної кількості віршів різних (або одного) авторів подаються слухачам як один цілісний текст. Який не несе ніякої сюжетності. Все що викликає у слухача емоції або певні проблиски діалогів є насправді різноманітність і голос, біль і бажання доказати свою позицію свій стиль цілого “покоління 87”.

літературна студія 87 за час свого існування доносила до публіки три різних “стилі”. Різних по тій причині що кожен раз “розчленовувались” до слова або строфи вірші різних учасників студії що і надавало різноплановості і стилістичного забарвлення виступам. Третій по рахунку стиль був написаний по віршах книги під назвою “крик” юрія завадського до дня його народження. Цей стиль відрізняється від двох попередніх тим що це було виокремлення одного автора з його різноманітними поглядами на ті чи інші речі які в “тексті стилю 87” звучать як бородьба внутрішніх і соціальних амбіцій. Стиль написаний по деяких текстах із книги “крик” мав у своїй структурі і меті безпосередню участь самого юрія завадського який піддається “обстрілу” своїми ж творіннями і сам же дає їм відповіді чи змушує до мовчання.

Автором такої подачі тексту що згодом був названий “стилем 87” був у 2010 році учасник літературної “студії 87” Василь Колісник. Він же кожен раз бере на себе відповідальність “крамсання” віршів і безпосереднє перетворення їх у “стиль 87”.

Про читання стилю або інших новин студії відвідуйте сайт 87.te.ua

(розділові знаки відсутні по причині необізнаності автора публікації) :-)

І здавалось, що не буде завтра,

Що світанок не прийде ніколи,

Ніч роздала всі козирні карти

Ворогам  – мене  зробила кволим.

Серце рвалось мов струна у скрипки.

Ось ще мить і все буде програно,

Але розум мовчазний мов  рибки

Не міг взяти  головне  сопрано.

Тут  кохання обізвалось криком,

Від якого зникла ніч-розлука.

І надія знов верталась тихо.

Зі  світанком притихали  муки.

Муркотик, побігайчик, вовчик-братчик

Зненацька втратили своє звучання

Перетворилися на ностальгічний набір

Дитячих слів,які перестали бувати

Частим гостем у лексиконі.

Чай,кава, вино, таблетки -

Ось, що зараз варте замилування

Час, сон, справи

Набули першочергової кари

Вам чого?

Ні, уже не молока,

Мені гіркої кави

Коли спати?

Не у десятій, мамо,

Я ж сова, запам’ятай, я не перепитуй більше,

Нема часу для безглуздостей -

Є час для залежностей.

Доросла? Ні, можливо, я дитина

Десь там у глибині

Чого? Душі?

Не знаю, чи варто у неї вірити

Мрії зникають після дванадцятої,

І з’являються після десятої чарки

Щойно випитого вина.

Двері до іншого вірша
Відчинив; заспокоївся.
Хотів написати “необачний”,
Хотів написати “музика”.

Чекав собі неспокою, а надійшов
Зі стисненими зубами,
Зосереджений,
Зовсім зс зос з
Сз всм рв.

*

На хвилі, розгойдуючись, ніби не я,
За враженнями — початок.

Неґативно заряджений, у долоні —
Останній лід, сьогорішний.

Прапор України — відтінок червоного,
Без обміну досвідом, без гніту.

Краплю води, викинув.

*

…і той, і ще той…
Пабло Пікассо

І ііі ііі, іі. І ііііі і.
Згорблені, і ізольовані,
І єретичні, і ось вони, необачні,
І дороги, і щелепи, і оптимальні,
І поступливі, і хворі, і ті,
І ще інші, мацаками тримаються
За свої черевики, криниці,
І ті, обмежені зором, прозорі,
Знекровлені, і ті, що назустріч.

*

Дарії Лопушинській

Почав би ходити, ще раз,
Відкриваючи для себе
Гострі пороги,
І сало з чорним хлібом,
І себе, наділеного статтю.

Себе пробудити не можу,
Розгублений, втрачаю свій час.

Ранок — спроба все зберегти,
Жовті згадки, плюсквамперфект,
Пісок під нігтями,
Сині сливки з хробаками,
Олівець, олівець, олівець,
Олівець звільнення, олівець
Звільнення.

*

Ви двоє залишилися,
Вібродзвінок, наодинці
Вирушаю, повернуся
Ввечері, небагато
Вірити, ще менше
Знати.

*

Економіка, економіка.

Дорога вперед, молитись на вервиці,
Закоротка, від любові
Очманіла. Взяв собі за мрію
Дорогу, асфальт під колесами,
Бензин, рушій почуттів,
Незахищеність, і пошепки.
І пошепки: ґлюкоза обрáз,
Дівчина і музика, дівчина і
Музика, дві дівчині,
І дівчата-повії, і дівчата —
В жертву змієві.

*

Вчора народився, сьогодні помер,
А сей безлистяний ліс стоятиме.

Стисло, розмірено,
Як машина для вбивства.

Ненависть, як неспання.

*

Достатньо так, і не інакше,
Достатньо сим робом,
А не іншим, не чужими
Розмовами, не позиченими
Вітаннями, байдуже до звичок,
Ліси без листя, дороги без руху;

Оксиґен, спакований в бронхи,
З димом цигарок, брязкіт,
Дзеркало, яке розчленовує,
Як музика;

Зі злості: залізо, дзеркало;
Зі злості виріс, і вже пізно
Ставати під.

© Юрій Завадський, 2012

Зрушує час запізнілість годин,
Промені заходу вечір надвипив.
Ти повертаєш у кожну з глибин.
Хто проказав тобі знову відчалити –
Серце печалити
Чи зупинити?
Кожне стискання і пульс неба вище
В душу вривається оскаженіло.
Місце прощання – гниле попелище,
Згарище всіх зрозумілих знеболювань
Бритвою зголював
Згортки від тіла.
Сутінки містяться поза очима,
Серця тепло як центральне опалювання.
Що нашептали нічні херувими?
Як віддавати невдячні борги?
В кожного різні боги,
Хтозна чи правильні.
В двері каюти постукує виснаження,
Молиться відчай в прийдешність світанку.
Можна пірнути, щоб більше не вистежили
Лиш за бортом не вода а вогонь,
Серце немов каніфоль
Хоче в своє Порто франко.
05.03.12

Яке там заснути!
Якась просто сусідня кімнатка
Поскрипує сосновий паркет
Тіла розганяють пружинні ліжка
Перерви розчиняються у траві
(Й до слова
На слово «трава» редактор підсвічує «травень»
Не «трах»)
Я просто дуже втомився від перипетій
Де я посередник між чиїмось серцями
Або постачальник
Чи ангел невдах
Закрийся й мовчи
Запакуйся в собі й від усього

Переконайся ще раз чи не рибка ти
Яку годують твоїм же страхом