…і учасники літературної студії 87, особливо ті, до кого я не додзвонився!
Завтра 20.05(травня)(неділя) сього двітисячі надцятого року відбудеться здибанка студії у тернопільській спілці, ось адреса і час, хто забув: 11:00 в ТО НСПУ Йосипа Сліпого, 3.
всі кого не буде, принести довідку на наступний раз, про повідомлення відсутності з поважної причини!!!
“Стиль 87” – це не ординарна подача авторських текстів (віршів) які за допомогою хаотичного розчленування певної кількості віршів різних (або одного) авторів подаються слухачам як один цілісний текст. Який не несе ніякої сюжетності. Все що викликає у слухача емоції або певні проблиски діалогів є насправді різноманітність і голос, біль і бажання доказати свою позицію свій стиль цілого “покоління 87”.
літературна студія 87 за час свого існування доносила до публіки три різних “стилі”. Різних по тій причині що кожен раз “розчленовувались” до слова або строфи вірші різних учасників студії що і надавало різноплановості і стилістичного забарвлення виступам. Третій по рахунку стиль був написаний по віршах книги під назвою “крик” юрія завадського до дня його народження. Цей стиль відрізняється від двох попередніх тим що це було виокремлення одного автора з його різноманітними поглядами на ті чи інші речі які в “тексті стилю 87” звучать як бородьба внутрішніх і соціальних амбіцій. Стиль написаний по деяких текстах із книги “крик” мав у своїй структурі і меті безпосередню участь самого юрія завадського який піддається “обстрілу” своїми ж творіннями і сам же дає їм відповіді чи змушує до мовчання.
Автором такої подачі тексту що згодом був названий “стилем 87” був у 2010 році учасник літературної “студії 87” Василь Колісник. Він же кожен раз бере на себе відповідальність “крамсання” віршів і безпосереднє перетворення їх у “стиль 87”.
Про читання стилю або інших новин студії відвідуйте сайт 87.te.ua
(розділові знаки відсутні по причині необізнаності автора публікації) :-)
У вівторок, 27 березня, у приміщенні УКУ відбувся виступ літературної студії «87». Все розпочалось із запрошення студійця Олександра Бугаєнка.
Василь Колісник
Потяг із «митцями слова» прямував із надставного Тернополя у місто левів. У розпорядженні поетів була гітара та позитивний настрій. У вагоні вперше пролунала кавер-версія на відому пісню «Вона», приблизний текст нового хіта, був таким:
« Я продав її волося,
Я розбив її тонкі уста.
Та невдовзі прийде осінь,
На камазі зіб’ю лося…»
Василь Колісник, взяв на себе роль тамади та автора геніальних вищезгаданих рядків. Високий стиль, пафосність і благородні почуття продемонстрував вокаліст тернопільського гурту «All Stars», Святослав Стадничук,котрий мандрував із поетами та підтримував безлад і хаос, що панував у вагоні, акомпонуючи на гітарі. Навпроти розташувались ЮркоМатевощук, Юлія Бабак, та Олеся Тенюх. Вони активно фотографували «зірок», аплодували і… плакали, втім, – це були сльози щасття. По прибуттю у Львів до угрупування поетів приєдналась Марія Мастикаш. Після довгих допитів львів’ян, студійці знайшли потрібну зупинку і потрібну маршрутку. У львівському транспорті Юрко Матевощук, кординатор літературної студії, вирішив удосконалити свою дикцію і провести репетицію перед виступом, читаючи все, що було написано на львівських білбордах. Інформація лунала на всю маршрутку, виключно на правах реклами.
Юрко Матевощук
Після маленької екскурсії по вищому навчальному закладі, студійці завітали в аудиторію, у котрій поетів прийняли доволі тепло. Зразу відчувалась атмосфера свободи, творчості, що просто витала у повітрі. Кількість слухачів була невеликою, але усі безмежно щиро і весело вітали «87».
Згодом пролунала інформація про діяльність студії, були представлені відеопоезії Мар’яни Судової «Щось», Наталки Голодюк «Сон», Юрія Матевощука «Префіксоване єство».
Марія Мастикаш, Олеся Тенюх завоювали публіку ніжною лірикою. Василь Колісник із збіркою «21» як завжди заінтригував публіку, прочитавши вірш про кімнату, вікна якої виходять на залізничу дорогу.
Юлія Бабак подарувала тепло космічними метафорами, епітетами, образами своїх героїв, які жили у її поетичній збірці «Озії».
Коли читав вірші, ЮрійМатевощук, то було відчуття наче слухачі розчинились у його римованих віршах, кожний знаходив історію свого життя у поезії молодого дарування.
Юлія Бабак
Після закінчення читань автори роздавали автографи, читачі запитували про творчі плани.
Студійці вирішили відпочити та прогулятись по вулицях прекрасного Львова, втім, голод підкрався непомітно, врятував усіх від підступної поетичної і театральної смерті біля памятника Дворняку або іншими словами дядька, що вказує пальцем у небо, Святослав Стадничук.
«Хай «жиють» котлети, та «All Stars»,- промовив один із поетів знешкоджуючи смакоту.
Пізніше студійці завітали у заклад під назвою «Букет вина», в якому вишукані напої та атмосфера надихала написати нове творіння майже кожного. Або просто вино «стукнуло» у голову, розпочались довгі дискусії, пролунали старі історії. Та часу було мало, потрібно було збиратись.
На залізничному вокзалі знову розпочався концерт і кавери на відомі пісні.
Щасливі та втомлені студійці повернулись в Тернопіль, на рідну землю повстанських пісень.
як вже говорилося, наступний тиждень оголошується “тижнем (п’янки) 87″. з приводу цього офіційно будуть проведені такі заходи:
- видання другого випуску газети 87(свої тексти, статті, ілюстрації, дописи скидайте на мило mateo12@ukr.net чим швидше тим краще – крайній термін: субота).
- 4 квітня о 19:00 відкриті читання літературної студії 87 у книгарні “Є”.
Мистецьке об’єднання “Дзиґа” представляє
літературні зустрічі
у кав’ярні-книгарні “Кабінет”
(Львів, вул. Винниченка, 12)
29 березня, четвер, 18:00
Володимир Хрущак
Книга життя і Двійник
Володимир Хрущак – письменник і журналіст, автор часописів “Сучасність” і “Київська Русь”. Автор романів «Зовнішня приємність страждання» (Панорама»,2003), «Феміда на ланч» («Піраміда», 2007). Член АУП.
До збірки “Книга життя”, яка щойно побачила світ, увійшла однойменна повість і п’ять оповідань.
Детективно-езотеричне розслідування ведеться навколо містичного рукопису за авторством Юрія Дрогобича. За нею полюють століттями, вона поєднує цілу історію України і Східної Європи, виступаючи тим прихованим і невідомим для непосвячених фактором, який зумовлює події, зводить все в одне і на який реагують словами “так он як все було насправді!”. Книгою прагне заволодіти Каліостро, її читали Іван Вишенський, Самійло Величко, Григорій Сковорода, Іван Котляревський та багато інших.
Окрім повісті «Книга життя», збірка творів Володимира Хрущака містить також п’ять оповідань «Автопортрет», «Двійник», «Чорна мітка», «Виправлення минулого», «Подвиг», у яких, зокрема, «двійник провокує свій «оригінал» повністю перевернути своє життя.