Читайте на Дзеркалі тижня
“Українська державна культурна політика, я згоден, заслуговує на цілком слушні критичні зауваження, бо сучасна культура в Україні настільки розбалансована, що інколи пріоритети вибираються трохи сумнівні. Але, скажімо, молодіжні ініціативи творять паралельну модель української культури, від літературних фестивалів до різноманітних мистецьких акцій, обираючи для проведення не лише столиці, Київ чи Львів, і це для мене обнадійливий фактор.”
Тутаго інтерву, в якому я шось намагався в поспіху розповісти про літстудію @ http://te.20minut.ua/news/162897
Вийде друком в п’ятницю в “20 хвилин”.
Літературні мандрівки з Юрієм Завадським
Іван Бойчук. Сплінські стани
Якби існував прямий зв’язок з Богом, він би здійснювався за допомогою теплих коричневих конвертів з платівками польського року, переконує нас ліричний герой Сергія Жадана. Сам же письменник – атеїст, не грається в боротьбу проти чогось і не проти повернутись у минуле…
Все почалось не з кохання
- Вперше до Тернополя десять років тому Вас запросив Василь Махно. Чи запрошує тепер до себе в Америку?
Ні, зараз не запрошує, але я його востаннє бачив, коли був у Нью-Йорку в 2005 році. Ми робили виставу в театрі «Ля мама» на Мангетені. Я приходив до нього в гості на роботу, мабуть так це можна назвати. Але ми мало спілкуємось, хоча я з інтересом слідкую за тим, що він пише. Далі…
Взагалі молода література – це здоровий вектор. Це імпульс, який показує зміни в суспільстві, у психіці, в якійсь культурі, субкультурі. Якщо існує оголена література, значить є ще вбрана, і напіввбрана (усміхається). Я не думаю, що цим треба перейматися. Я думаю, що це відбиває хронологію поколінь. Якщо справді зміщуються акценти на якесь смакування деяких речей: секс чи ще щось, то й для цього є свій читач.
