***

Тарас Кривецький

Сьогодні ти – сама любов,

Одна з чудових молодиць.

А завтра хто ти? Стерва знов?

Яка правдиве з твоїх лиць?

Невже так важко в простоті,

Яку створив з любові Бог,

Життя прожити без понтів

І зайвих псевдомперемог?

Напевно важко, ну бо ти

Боїшся правди і себе,

І ще боїшся темноти,

А світ тебе туди веде…

Ти все пройдеш і все мине,

І станеш вірною для Бога,

Як зрозумієш головне,

Що він не зрадив ще нікого.

This entry was posted on п`ятниця, січня 27, 2012 at 21:35 and is filed under Поезія. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Балачок аж 2 щодо “***”

  1. Юрій Матевощук:
    січня 31, 2012 at 20:02

    “А завтра хто ти? Стерва знов?

    ЯкЕ правдиве з твоїх лиць?”

  2. Тарас Кривецький:
    лютого 2, 2012 at 14:46

    то я помилку зробив, коли печатав, дякую!

Балачки

Залоґуйся, аби балакати.