Літературна студія 87

Тепер я знаю як стають алкоголіками. Ними стають через таких як ти. Такі як я. І не просто так.
Вчора я дізналася надзвичайно приємну новину: ти розійшовся зі своєю дівчиною. Я почувала себе так , наче літаю. Або смакую молочний шоколад із горішками. А в серці лунає улюблена мелодія. Або усе разом. Це було відчуття радості, ейфорії. Проте я сприйняла цю новину із гідністю. Ні найменшим порухом не видавши свого задоволення. А потім вирішила це відсвяткувати. Адже таку подію неодмінно потрібно було відсвяткувати. Червоним міцним вином, настояним і давнім, як моє кохання до тебе.
Пила не сама. Хоча ні, я ніколи не п’ю, а дегустую, та все ж не одна. Зі мною були чотири стіни моєї кімнати в гуртожитку. Із обоями персикового кольору , які ще й досі пам’ятають короткі, але проникливі погляди твоїх очей, кольору стиглих зерен какао.
На жаль, я не пам’ятаю по порядку за що коли п’ють, отож на всяк випадок, першу чарку випила за тебе. Другу – за себе. А третю за любов, як і годиться. За любов щиру, вічну і безкорисливу. За ту, що занесена до Червоної книги. За таку, якої досі не зустрічала. Бо для чого ж пити за невзаємну, якщо вона і без того непогано себе почуває. А при погіршенні справ, регулярно підживляється п’ючи мої сльози.
За що ж випити четверту чарку? А четверту, я вип’ю за твою дівчину. Нарешті колишню. Вп’яте, я вип’ю уже за нас. За нас тих , поки що є тільки в моїх мріях..Шостий келих піднімаю саме за мрії. Ті що мене окрилюють і зігрівають коли поруч немає навіть курточки. Без них я б, мабуть, не вижила.Сьома порція вина нехай буде за дійсність. Але не за ту що маю, а за майбутню, та що настане, коли реалізуються мої мрії.
Восьма склянка за …квіти, квіти надії, що розквітли зимою в моєму серці, коли я почула таку чудову новину. Не стопчи їх, прошу, вони дуже тендітні і рідкісні, як і кохання з тієї книги, що Червона.А девята-девята-девята… За бажання. Загадай його сам і воно обов’язково збудеться. Бо я…я вже зовсім п’яна від вина і від кохання, до тебе. Як у пісні. Яка ж я щаслива,що ви розійшлися. Неймовірно, як дитина, наївна…
Сьогодні я дізналася жахливу новину: у тебе нова дівчина. Я почуваюсь так ніби падаю у безодню. Ніби давлюся тими клятими горішками. А круг серця венеться гадюка. Почуваю себе нещасною: пригніченою, подавленою, зрадженою і самотньою. Хоча ні, у мене є ще десь пляшка вина. Червоного як кров, і міцного, до гіркоти і болю , як моя образа на тебе. Сьогодні я не буду дегустувати, а нап’юся. Без тостів і всяких там банальностей, до знемоги і забуття.
Знаю, згодом алкоголь вивітриться і я знову буду тебе любити. Безнадійно, марно і вже три роки. Тепер ти знаєш, алкоголіками стають не просто так. Ними стають такі як я. Через таких як ти.

This entry was posted on середа, січня 25, 2012 at 19:49 and is filed under Інше. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.