не залишай….

Susy1980

На перехрещенні непройдених шляхів,
На перелунні наших днів змарнованих
Зустрілись ми з очима самоти
З відлунням слів,даремно подарованих.
Ти знов мовчав,боліла тиша так,
Що вже здавалось-це всесвітня тиша,
А серце все вимірювало такт,
Молилось і стогнало:”не залишу…”
Надія все блукала по кутках
І колупалася носочком у пороші.
Дитина у столітніх порохах,
А очі ще залишились хороші.
Надія….?Ачи це вона
Ночами в повнолуння завиває?
Чи може то байдужості стіна
Нас своїм чорним спокоєм ховає?
Не залишай мене,коханий,не клени,
Не забувай мій голос,мою тишу.
Бо не почуєш через міць стіни,
Як я тобі шепочу:”не залишу…”

This entry was posted on четвер, вересня 9, 2010 at 22:51 and is filed under Інше. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Балачок аж 4 щодо “не залишай….”

  1. Марина Тимощук:
    вересня 10, 2010 at 18:10

    агов а ви часом не з інязу?)
    така лірика…

  2. Susy1980:
    вересня 10, 2010 at 19:30

    часом не з ін”язу)

  3. Марина Тимощук:
    вересня 11, 2010 at 09:40

    ну тоді я не вгадала(

  4. Susy1980:
    вересня 11, 2010 at 13:37

    всерівно мені приємно,що хтось це читає:-)

Балачки

Залоґуйся, аби балакати.