Susy1980

Я запитала у осені:”А що ти мені принесла?”
Вона відповіла тихо:”Любов,що вночі воскресла,
Принесла вечірнє небо,загорнуте у тумани.
Це небо лише для тебе,твої загоїло рани.
Принесла пожовклі трави,холодною вкриті росою,
Щоб завжди ти пам”ятала,як легко бути собою.
Принесла тобі зітхання самотньо-тихої ночі,
Принесла тобі бажання промовити:БУДУ!ХОЧУ!
Твою заховала мрію у сріблене повнолуння,
Щоб знала ти що зумієш почути в душі відлуння,
Щоб знала ти,що здійсниться задумане і бажане!….”
До мене приходить осінь мої зализати рани.

This entry was posted on четвер, вересня 9, 2010 at 22:37 and is filed under Інше. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Балачок аж 2 щодо “”

  1. svitlanka:
    вересня 13, 2010 at 18:38

    “до мене приходить осінь мої зализати рани”…
    ох, це ніби про мене, не люблю осінь, але вірші про неї – усі шедеври. гарно, дякую!

  2. Susy1980:
    вересня 13, 2010 at 21:01

    І тобі дякую)

Балачки

Залоґуйся, аби балакати.