svitlanka

Відраховуючи час прощань, дні стають банально сірими.

торкаючись повітря ночі можна відчути присутність когось далекого…

тут і тепер хочеться жити. так, як ніби усе уперше,

ніби ти не знаєш, що таке дощ, ніби…

потім, коли остання ніч минає,

листя на деревах плаче,

сліди врізаються в землю, наче шрами,

delete як порятунок від болю,

і лише старі стіни старого міста

можуть тебе зрозуміти. якщо…

якщо це все, що ти маєш сьогодні

Балачки

Залоґуйся, аби балакати.