Відраховуючи час прощань, дні стають банально сірими.
торкаючись повітря ночі можна відчути присутність когось далекого…
тут і тепер хочеться жити. так, як ніби усе уперше,
ніби ти не знаєш, що таке дощ, ніби…
потім, коли остання ніч минає,
листя на деревах плаче,
сліди врізаються в землю, наче шрами,
delete як порятунок від болю,
і лише старі стіни старого міста
можуть тебе зрозуміти. якщо…
якщо це все, що ти маєш сьогодні