Літературна студія 87

КолИ вонА малА булА,

ТримАла бІле ведмежА

В рукАх своЇх чи рУцях…

Весь свІт хотІв допОмогтИ

малІй, та тИ самА змоглА…

ВтеклА -

у бІлі стЕлі снІв,

забИла цвЯх – меч злІг,

і опустИвши рУки внИз,

шукАла мАрних в свІті слІз.

КохАла, тА це нЕ любОв

Бо вИйшла Із краЇни Оз

колИ він бІг – тікАла пОвз

шукАла смЕрті нЕ собІ

тепЕр проклЯла влАсні днІ

тинЯєшся з шприцОм у тьмІ.

КохАння… тИ не пЕрша тУт

ляглА під зЕмлю чЕрез сму…

ну всЕ мовчУ,

нехАй співАє лІрник “мАрш-попсУ”.

This entry was posted on неділя, вересня 5, 2010 at 15:09 and is filed under Інше. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. Both comments and pings are currently closed.