той Тернопіль який відомий мені
стоїть на обліку міст-привидів
у війні на якій насамперед
шукають живого або мертвого Бога
давно спопелілі карети із кіньми
підземні в’язниці в яких проскакують
щурі кожен зі своїм темним минулим
і рай
в якому тобі нікого не бракуватиме
річка яку людині довелось розчавити
аби вона стала плескатим озером
дітлашня із дивацькими дерев’яними
та шматтяними забавками
прозора свята Текля непідкупна до смерті
музика яка дивним чином подвоюється
настромлює слух на рожен
запах смаженої на салі картоплі
який витає над центральними вулицями
вірш ніколи не передасть дотику
він щонайбільше – скалка в мізинці
солоний льодяник для випльовування
і рай
в якому тобі нікого не бракуватиме
