фільм

Василь Колісник

аналоговий

чорно – білий

з шумом

мов плівка

ось титри і душа моя букви скинула

стала невидима

її вже можна торкнутися

бачиш не рівні рубці

це молодість крадькома втікає

тільки б ранок прийшов а то не видно дороги

не смійся мені у вікно

ти гострий сни мої перерізав

і я вже не ніч

і ніч вже не я

ми різні

немов би щойно познайомились

кажу привіт

а ти своє імя

вже знайомі…

This entry was posted on субота, червня 26, 2010 at 20:24 and is filed under Інше, Поезія. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Балачки

Залоґуйся, аби балакати.