*

Оксана Семчишин

Вона раділа першим променям сонця,

Втамовувала спрагу ранковою росою,

Танцювала під шелист вітра.

Насолоджувалась літнім дощем,

Відпочивала під щебіт птахів,

Слухала дзюркотання струмків.

Вона думала, що це казка

Адже їй ніколи не було так добре.

Та з часом зрозуміла,що це реальність

Реальність свободи…

Відчуття легкості…. та впевненості у собі.

Вона щаслива…томущо вона вільна!

This entry was posted on субота, червня 26, 2010 at 00:08 and is filed under Інше. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Балачок аж 5 щодо “*”

  1. Оксана Семчишин:
    червня 26, 2010 at 00:09

    хочу Вашої критики!!!!!

  2. Юля Бабак:
    червня 26, 2010 at 09:12

    оці “вонавонавона” шось мене не приперають……..

  3. Юрій Завадський:
    червня 26, 2010 at 13:54

    Гм, на жаль, мушу констатувати, що твій вірш ні про що не говорить. він не дає ані завершеної картини, ані не епатує. що робити? хто винен?

  4. Оксана Семчишин:
    червня 26, 2010 at 16:46

    що робити? – працювати дальше)
    хто винен?- авжеш я)

    хах..Юлічка…спасибі за критику)

  5. Юрій Завадський:
    червня 26, 2010 at 19:46

    спробуй писати не думаючи

Балачки

Залоґуйся, аби балакати.