***
Михайло ГодаНароджена з подиху вітру
І з помаху кисті художника-генія
Гуляє граційно між хмар
Десь на сьомому небі
Куди мені зась
На те щоб дарувати втіху оку
Я можу лиш здалека підглядати
Я можу храми зводити до хмар
Вона ж красою буде чарувати
Мій нижчий світ
Дарована повік могутня сила
Зароджувати щирі почуття
Для добрих намірів й мети
В серцях творінь того ж митця
Між фарб із чистого добра
І чистої води
Руками дотиком і словом
Вона поверне до життя
Ніжніший образ від графині Ути
Не впорівняння врода і краса
Кому доводилось хоч слово чути
Той голос чув любові…
Завантаження ...
червня 15, 2010 at 00:32
“Народжена з подиху вітру”
ммм зачаровує..
гарно написано
мені сподобалось