Мій внесок до літпроцесу. Неоімажизм))))))

Сашко Бугаєнко

Неоімажизм (грец. Neo – новий; франц. Image – образ) – постмодерністська течія 10х рр. ХХІ ст. що обєднала представників української літературної молоді. За теоретичну основу Н. взято принцип імажизму згідно з якими у тексті головними є яскраві образи, що наповнені експресивністю, емоціями літературного героя (чи автора в момент творчого процесу, що і спонукало до написання поетичного твору). Тобто, образ є інтелектуально-емоційним моментом певного часу (Е. Паунд). Неоімажисти, як й імажисти мають на меті не відтворення власне реальності, а переживання, враження які є асоціативними. Головною формою неоімажистських творів є вільний вірш, який вони відокремлюють від верлібру. Хоча зустрічаються і римовані тексти.

На відміну від імажистів неоімажисти відкидають принцип економії слів, грунтуючи це тим, що слова, як основний спосіб творення поетичних текстів, зайвими не бувають. Також у їхній творчості часто зустрічається ненормативна лексика, яка додає більшої емоційності, експресії текстам.

Найвідомішими представниками неоімажизму є учасники «літстудії 87 ім. Юрія Завадського».

Балачок аж 12 щодо “Мій внесок до літпроцесу. Неоімажизм))))))”

  1. Юля Бабак:

    зацікавило… не пам”ятаю коли останній раз дочитувала якусь статтю до кінця… о ЧУДО!))

    “Найвідомішими представниками неоімажизму є учасники «літстудії 87 ім. Юрія Завадського» – а от цим завершенням ти просто таки підірвав…….

    МАЛАДЧІНКА!

  2. Сашко Бугаєнко:

    протираю звёздочку на лобі)))

  3. Наталя Голодюк:

    пізнавально.
    ура теоретикам!

  4. Марта Томахів:

    треба тепер видавати нову редакцію ЛСД :)

  5. Сашко Бугаєнко:

    йой… та нема ще жодної збірки… такшо… нема про шо до ЛСД писати)))
    але дякую за похвалу (удостоєння такого)!! йхху))

  6. Юрій Матевощук:

    уууууууу, ну ти Сашко прям рвеш і метаєш!)

    “Хоча зустрічаються і римовані тексти” – це типу про мене..)),

    нічо може і я скоро “двеРима” фігарну..+

    ше один ріспект!

  7. Наталя Голодюк:

    фак, а я до якого племені належу?)) римованців чи верлібристів?)

  8. Марина Тимощук:

    ото погуглила той”неоімажизм” і що думаєте?нЕмА ніц крім кількох посилань і то все НАШЕ))))

  9. Сашко Бугаєнко:

    та бо я того ще нікуди не кидав))))
    мо, якось у Вікіпедію кину… о!!! киньте хтось!!!=)))

  10. Марина Тимощук:

    та чого хтось?тИ кидай))) з-під пера геніального автора і неоімажиста))))))))

  11. Юрій Завадський:

    ну й ше й тут http://87.te.ua/2010/06/23/2016/

  12. Тарас Кривецький:

    У мене є запитання до неоімажистів..
    Як критикувати вашу творчіть? Бо в мене складається враження, що ваш напрям творчості немає принципів існування і не піддається критиці.
    По яких критеріях оцінювати?
    Чи ви не бачите паралель, яка проведена між примітивними уламками емоцій, в центру світу яких знаходяться, власне, самі емоції і вашою творчістю?
    Талант у вашому розумінні – це те, як людина може виразити свої емоції?
    Саме такий характер творчості зберігається у щоденниках класиків, у їхніх мемуарах, безкінечних роздумах, імпровізаціях і т.д. Але вони, чомусь, не виносили свої мемуари окремою течією творчості. Чому? Адже могли б, бо їхні мемуари набагато достойніші від ваших! Може це тому, що мемуари – це мемуари, а вірші – це вірші! Я думаю, що бажання бути не такими як всі – це один із принципів вашої течії, і ви губите сутність вірша. У вашу течію може вступити кожен, хто об”єднаний з вами таким бажанням.
    Пропоную вам вправу на техніку: напишіть хоча б по одному твору в будь-якому класичному жанрі і ви побачите свою вартість по справжніх, признаних світому критеріях.

    Жодним чином не намагаюся вас образити, чи принизити, просто майте відвагу подивитися правді у очі.
    Я би дуже просив задовільнити мою цікавість без притаманних вашій течії надмірних емоцій, адже я недокінця у вашому світі живу і мені важко буде вас зрозуміти.

Балачки

Залоґуйся, аби балакати.