kukukiki

Пройшов лиш день, а я не можу
Так жити більше я не хочу
Хочу я жити кохати
все що можу я відати

Тобі одному моєму коханому
Моєму першому останньому
Віддам тобі. Не пожалію
Бо я люблю тільки мрію

Що будем разом ми з тобою
У щасті жити в покою
Кохати я не перестану
Як треба зірку я дістану

з морсько глибини
Дістану все, лише скажи
Бо для коханої людини
Усі потрачу свої сили.

This entry was posted on вівторок, травня 4, 2010 at 14:18 and is filed under Інше. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Балачок аж 5 щодо “”

  1. Марина Тимощук:
    травня 6, 2010 at 22:47

    ойойойой! це типу рима без ритму?)))

  2. Сашко Бугаєнко:
    травня 8, 2010 at 17:32

    ой, це типу купа особових займенників (перша строфа 4 “я”)
    чи не розцінювати це, як самозакоханість???=)))

  3. Сашко Бугаєнко:
    травня 8, 2010 at 17:34

    а русизми, а структура – шото оно… както… так..(((

    ну типу не шарю – панно, ви це ще в початковій школі писали???
    бо схоже на те!

  4. Яна Боднар:
    травня 8, 2010 at 22:44

    Вірш шановна панночко жахливий. Клас напевне 5… ритм збивається, повно помилок, русизми зашкалююють про займенники не буду повторюватись…зле, шановна кукукікі зле((( опозорились

  5. Сашко Бугаєнко:
    травня 10, 2010 at 09:11

    то типу repeticium as mater at studiorum???

Балачки

Залоґуйся, аби балакати.