..

Юля Бабак

Мертве листя вій сивіють погляди надії плачуть потонула в мушлях моря зморена своєю самотою… знаю завжди плачучи собі в долоні залишками меду заспокоюю душевний дощ прикладу твої колючі кислі поцілунки собі до скронь сонно скаженію божеволію риби в небі ридають римовано сухо о lacrimoso! Мереживом мрій заплітаю повітря кімнати Світлано співай сатаністам сектантам не час висувати претензії…зорі які ж ви червоні пекучі пусті…зоре рожевими нитками спи у свідомості лез і підлоги сонце світи блюзнірськими смайлами сонце світи під симфонії блюзу ріка пересохла медузо живи бо Місяць співає пісні бо місяць шепоче знервовано падають зорі в молочні дороги купаються вії в волозі мріє докурюй скоріше радянські свої цигарки…ти палиш, мріє? палиш ти?

This entry was posted on субота, травня 1, 2010 at 08:56 and is filed under Інше. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Балачок аж 3 щодо “..”

  1. Марина Тимощук:
    травня 4, 2010 at 22:35

    згадую як ти читала в Ланвіцях…трохи захрипши)))напевно всім до вподоби оте “мріє ти палиш?”

  2. Богдан Боденчук:
    травня 5, 2010 at 16:08

    “радянські свої цигарки…” це круто…і повторення в кінці…

  3. Юля Бабак:
    травня 6, 2010 at 10:07

    дякую…. ))

Балачки

Залоґуйся, аби балакати.