15 місяців

Оксана Семчишин

Кожний місяць, коли настає день під номером 14, я згадую нашу зустріч…
…ялинка, сніг…вітер, червоні вушка від морозу…прогулянка парком, який давно спав.
Розмови на різні теми…Ліхтарі, які вимикались раптово. А ти казав, що це я їх причаровую…
20 секундна радість…відчула твої губи на дотик. І знов прогулянка сонним парком.
Я зрозуміла, що це найщасливіший день у мене.
І ось…в п’ятнадцяте я згадую це все…
Так, з тих пір минуло вже 15 місяців…
Я вдячна тобі за все, хоч ми і не разом, але ти є у моєму серці.
15 місяців…

This entry was posted on п`ятниця, квітня 30, 2010 at 23:00 and is filed under Інше. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Балачок аж 5 щодо “15 місяців”

  1. Богдан Боденчук:
    травня 5, 2010 at 16:00

    а то якось зажовано.одним словом,,,, ЧОМПЛІ,,,,

  2. Наталя Дацків:
    травня 5, 2010 at 22:20

    )))))))) все таке наївно-рожево-гарне)))))) і сумне… згадую себе в твоєму віці)))

  3. Юрій Завадський:
    травня 6, 2010 at 06:20

    тааак, давайте не будемо пахнути нафталіном!..

  4. Наталя Дацків:
    травня 6, 2010 at 20:57

    сенкс) поміняю духи, буду пахнути дустовим милом))))))))))))))

  5. Оксана Семчишин:
    травня 11, 2010 at 12:54

    дякую
    так наївність ще таки є…

Балачки

Залоґуйся, аби балакати.