Олеся Тенюх

Коли робити висновки ще зарано,
А починати жити вже запізно.
Коли впевненість губиться серед натовпу,
А ціною усмішки є квіти о десятій вечора.
Коли все рідне падає до ніг, а щастя в руки –
Хочеться вмерти, повісившись на веселці…
Коли так багато людей в червоному,
А ми, як завжди.
Коли говориш «твоя» без я,
А «жити» тільки в теперішньому часі.
Коли досить дивиться в очі,
А мрії тікають до озера –
Хочеться відпустити мабуть, сказавши «живу»…
Коли «йти» поділити на двоє,
А життя віддати тільки тобі.
Коли плакати, сміятися,
А потім знов плакати.
Коли бачити любов ніби востаннє,
А тебе ніби вперше -
Хочеться сказати «мрії збуваються»…

This entry was posted on вівторок, квітня 13, 2010 at 16:12 and is filed under Інше. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Балачок аж 4 щодо “”

  1. Andrij Slapenin:
    квітня 13, 2010 at 19:05

    цікавий прийом з використаням слів “” .

  2. Марина Тимощук:
    квітня 14, 2010 at 09:26

    коли бачиш любов ніби востаннє
    а його ніби вперше…
    і так боїшся і хочеш побачити ту любов,а він йде мимо_
    Олеся, хто б ще так сказав?гарно…

  3. Наталя Дацків:
    квітня 15, 2010 at 18:19

    “Хочеться вмерти, повісившись на веселці…”

    ця фраза мене надшкребла))) це якийсь оксюморон))))))))

  4. Богдан Боденчук:
    квітня 16, 2010 at 14:05

    “А мрії тікають до озера –
    Хочеться відпустити мабуть…”,”…бачити любов ніби востаннє…”,Дуже близько, зачіпила. На нашій студії більшає романтики, емоцій…кохання…ФАЙНО. Серцю любо…бо…файно.

Балачки

Залоґуйся, аби балакати.