Пробач… Прощай…

Мачальський Віктор

Ти вірила, що секс,
Пов’язаний коханням,
Дає любові сенс,
І що я твій останній.

Відкрилася мені –
Та знала позаочі,
Що почуття мої –
Це різні пози в ночі.

Прокинься і не спи,
Це лиш натура звіра,
Кохатися в імлі –
Забороняла віра.

Прощай, цей акт помер –
І не було любові.
Про що писав Гомер?
Війна з коханням хворі!

Усе, іди – не плач!
Ти знала все спочатку;
Я лицар чи палач?
Знайди в мені відгадку!

This entry was posted on неділя, квітня 11, 2010 at 19:36 and is filed under Очіночі, Поезія. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Балачок аж 5 щодо “Пробач… Прощай…”

  1. Наталя Голодюк:
    квітня 11, 2010 at 20:39

    а де позначка рубрики “очі-ночі”?))

  2. Марина Тимощук:
    квітня 11, 2010 at 20:51

    дивно, це принцип такий “Кохатися в імлі –
    забороняла віра”?

  3. Мачальський Віктор:
    квітня 11, 2010 at 22:43

    Виправив :)))

  4. Мачальський Віктор:
    квітня 11, 2010 at 22:43

    Ні, фантазія… Ггг… :-)

  5. Марина Тимощук:
    квітня 12, 2010 at 07:52

    аааа!гарна в тебе фантазія)))і заклик в кіцівірша теж непоганий_____*

Балачки

Залоґуйся, аби балакати.