спогад одного вечора

Сашко Бугаєнко

Того вечора Адольф розповідав нам свої сни. Зігмунд із Фрідріхом мало не побилися сперечаючись у їх тлумаченні. З нами ще були Росіяни (дивно, але їхніх імене я не запам”ятав, то все через дурну звичку відрекомендовуватися за прізвищами). Так от, вони також брали активну участь у тлумаченні сновізій, проте, в суперечку не втручались, дотрумувались нейтралітету.

Ще яскравим спогадом з того вечора були дивовижні коктейлі, які робив хлопчина із дивним прізвищем, чи то Кувалдін, чи Молотков, а може… Молотов.

(даний текст є археологічною знахідкою у моїх старих нотатках – вирішив його викинути сюди, в пам”ять про запропоновані Наталею читання ранньої творчости))))

дякую за увагу=)

This entry was posted on вівторок, березня 23, 2010 at 17:32 and is filed under Проза. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Балачок аж 4 щодо “спогад одного вечора”

  1. dream:
    березня 23, 2010 at 22:55

    ага, росіяни як завжди без імен і з нейтралітетом) цікаво

  2. Марта Томахів:
    березня 23, 2010 at 22:59

    не віяння Андруховича :)???

  3. Юрій Матевощук:
    березня 23, 2010 at 23:34

    Ех, Адольф де твої сни були в тридцять третьому…)))

    Сашко, ти знаєш, а втому шось є, – правда шо, я так і догнати не можу, але явно позитивне!

  4. Сашко Бугаєнко:
    березня 25, 2010 at 13:24

    ))))
    ДЯкую всім!!!
    Андрухович тут ні до чого)))
    він на мене натхнення не кидає(((

Балачки

Залоґуйся, аби балакати.