ПВ

Наталя Голодюк

Оскільки тематична літстудія накрилася, ану давайте сюди в коменти постіть по одному із своїх перших віршів.
Буде вееееельми цікаво почитати.

This entry was posted on середа, березня 17, 2010 at 18:22 and is filed under Інше. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Балачок аж 13 щодо “ПВ”

  1. Наталя Голодюк:
    березня 17, 2010 at 18:27

    Долаю свої коплекси))) Пощу оце:

    “Зелений та блакитний крутяться у танці
    у пристраснім цілунку уста наші злились
    ці кольори, ці барви теж трішечки повстанці
    та разом не існують, разом не можна буть.
    Не можна цілуватися, зливатися в одне
    зеленого не стане – не буде і мене
    блакитний зникне – зникне небо
    і ти впадеш додолу теж бо…
    У тебе крила, я – земна
    земна земля землю земну
    літати хочу, але знаю, що впаду.
    …не хочу падати тобі на хвіст
    не хочу я обтяжувати крила…
    так спалимо ж між нами міст!
    Хай буде прірва, в прірву, прірва…
    І знову будем поруч жити
    Ти, Я й між нами світ…
    Так близько будем відчувати і творити,
    Тому запалюю вже гніт
    хай вибухне усе одразу
    хай згине, зникне все, згорить.
    Я відчуваю вже відразу
    до тебе-неба… Попіл хай летить!
    Гори, палай, світи і грій:
    Гори любов
    Палай чуття
    Світи добро
    І грій теплом…
    Лети вже сам, не линь додолу,
    Лети у вись, лети додому!
    Метелик ти, а я ще розгортаю крила.
    Та в мене вони рвані
    Моє життя – для творчості могила,
    Я – саркофаг твого тепла, твоїх ідей.
    Вони палатимуть в мені до скону
    Та я не вилізу зі свого кокону!”

    тра-та-та. к расстрєлу гатов)

  2. Юрій Завадський:
    березня 18, 2010 at 11:57

    Один з моїх найперших віршів:

    Джоні*, Джоні, не ходи
    на смердючі гімнюки**!
    Там пси всі злі,
    і їдять там крілі***.

    —
    * Джоні – мій песик, якого я дуже любив.
    ** Той песик любив піти десь та повикачуватися в гімні в контексті собачого весілля
    *** Ми в той час тримали цілу армію крілів, той й така асоціація, мабуть. А взагалі мої вдома досі пам’ятаю цього вірша. А я горджуся, бо, як і Стус, заримував уперше щось про собаку Ж).

  3. Наталя Голодюк:
    березня 18, 2010 at 13:30

    уууух

  4. Марта Томахів:
    березня 18, 2010 at 14:39

    в мене най-найпершій вірш був про маму,то нам на уроці завдання дали таке, я скоро напишу, але тре його згадати :)))

  5. Марта Томахів:
    березня 18, 2010 at 23:23

    короче, про маму згадати я не можу. але пам*ятаю інші. коли згадую, то падаю зі сміху!! отож:

    Кумири є у всіх.
    У мене їх багато.
    І зарубіжних, і таких,
    Люблять їх і мама, й тато.
    Люблю і я їх –
    Їх усіх!

    * * *

    Вийшов козлик на травичку,
    І побачив дивну птичку.
    Дивна птичка – то є голуб,
    Миру птах на світі цім.
    Білі крила, чорні очі,
    Хвостик, мов той віник.
    І оранжевий у нього дзьобик –
    Дуже гострий.

    * * *

    Сім*я велика в мене – усіх і не злічить!
    Тато, мама, я , звичайно,
    Бабця, дві сестри і дід.
    Але усіх я люблю так, як любить море рак.

    * * *

    Є у мене дві сестрички –
    Маленькі, невеличкі.
    Але забавні і проворні,
    І веселі і моторні,
    Люблять повзати і гратись,
    Книжки гортати і рвати.
    Говорити ще не вміють,
    Але всіх нас розуміють.
    Коли хочуть посидіти –
    Вгору руки тягнуть діти!
    Дуже діти люблять спати,
    Ну а в сні – собі кричати!

    * * *

    во )))

  6. Марта Томахів:
    березня 18, 2010 at 23:25

    …не хочу падати тобі на хвіст
    )))

  7. Юрій Завадський:
    березня 19, 2010 at 18:32

    дуже гострий – просто супер! ж)))

  8. Юрій Матевощук:
    березня 19, 2010 at 19:02

    Той го, тіки сильно не смійтесь, бо я все життя(свідоме блін,) думав шо почав писати в класі етак 10-11, і тут мені якесь чудне мгновєніє нагадало, шо в 6 класі я читав гарріпоттера, ну і короче перших дві строфи сі нагадав:
    “Герміона, Рон і Гаррі
    приїхали в гості до нашої Галі…”
    Далі моя памєть сорі мовчить..)))

  9. Марта Томахів:
    березня 19, 2010 at 20:45

    нє, ну вірш унікальний:)))))))

  10. Наталя Голодюк:
    березня 20, 2010 at 14:22

    ну ти крута мала була)

  11. Наталя Голодюк:
    березня 20, 2010 at 14:23

    =)
    і я була під враженнями від ГП) нать під подушку клала
    пригадуй ж далі!!

  12. Марта Томахів:
    березня 20, 2010 at 21:10

    о, а я колись з гостей втекла раніше, шоб Поттера почитати :)
    Стидно признатися, але він мене, по правді, повернув знову до літератури :))))

  13. Natalo4ka:
    квітня 10, 2010 at 08:24

    в мене теж колись були нахили до Поттеріани)))))по 3-4 рази одну книжку прочитувала))) і в деяких моментах навіть плакала))))))

Балачки

Залоґуйся, аби балакати.