Іронічна фантазія долі…У меланхолійному світлі її думок зародився темноколірний задум супер-помсти..собі!!!
Сонне місто…Вогні численних задушливих багатоповерхівок. Холодна осінь. Кволо та неохоче просувається стомлений вечір.
Не шелестить листя, воно опало,
Любов не гріє, її так мало!..
Пуста кімната. Незворушна, мертва тиша… і солона вологість її збайдужілих очей. У сірій туманності сигаретного диму пропливають далекі спогади її близького минулого.
Пустопорожні, нудні розмови… Дискретнісь штучно-любовних есемесок… Завищенна зрозумілість непристойних натяків… Деспотичні наміри. Антигуманні вчинки. Сухі емоції. Підлабузницько-лукаве “Вибач”… ЇЇ істеричний сміх. Його кілька нецензурних зворотів… Мовчання в слухавку…Пі-пі-пі…
Келих за келихом заливала вона свою блискавично-неочікувану зневіру в “КОХАНОМУ”. Жадібно та нервово наповнювала свою опустілу криницю безжально засміченої любові. Наполегливо та невтомно втамовувала жагу своєї безперестанної необхідності бути потрібною.Трепетно та наївно берегла в долонях світло примарної любові. В знекровленій, самотній душі шаленим полум”ям розгорталась впевненісь у безперечній перемозі всезагальної апатії до неї. Одну за одною зі смаком ковтала невідомі білі пігулки…
… Реанімація. Два ангели боролися за її душу. Згодом життя дало їй зрозуміти, що вона неспростовно чудово може зіграти його вагому роль для ІНШОГО!
KrisTinka
Балачки
Залоґуйся, аби балакати.
Завантаження ...