KrisTinka

…Я ВБИЛА КОХАННЯ … Не одразу…Повільно…довго і мученицьки вмирало воно на вівтарі моєї жорстокості . Воно кричало страдницьки невиносним голосом , зводило до мене свої воскові , танучі руки , розпадалось на тисячі молекул і розчинялось у повітрі…У щоденні сірій самотності ….у хронічні несправедливості матеріально спраглого світу…в брудних калюжах моєї необґрунтованої зневіри я загубила кришталеву мрію бути з тобою…
Ти мені снишся …Озиваєшся десь там з середини, в глибині душі, як кішка розриваєш мої емоції .М’яко голубиш мрією про нездійснену віртуальну взаємність – і у раз зникаєш, як марево , видіння ,як полиново-гірка моя ілюзія.
Нерозділене кохання … У чому його сила? Мабуть, у його немочі , у неспроможності захиститися від неминучої відлиги беззаперечної реальності . Люди винайшли безліч чудодійних ліків від численних страшних хвороб , але не знайшли ще таких , щоб вилікувати нестерпні муки та болі серця ,зраненого нерозділеним коханням .
Ампутація … Єдиний спосіб позбутися того , що заважає ….Я ВБИЛА КОХАННЯ!

This entry was posted on вівторок, березня 2, 2010 at 23:19 and is filed under Інше. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Балачок аж 5 щодо “”

  1. Катерина Меленчук:
    березня 3, 2010 at 00:29

    ”У хронічній несправедливості матеріально спраглого світу…”-це класно!

  2. Вадим Ковальський:
    березня 3, 2010 at 20:23

    шикарно!

  3. kinka:
    березня 6, 2010 at 16:06

    Дякую)))

  4. kinka:
    березня 6, 2010 at 16:09

    Дякую))

  5. little_curse:
    березня 28, 2011 at 17:47

    проза в тебе краща, особливо це..круто)

Балачки

Залоґуйся, аби балакати.