Така жадана і надійна ненадійність.
Така знайома незнайомо вірність.
Завжди солоний солодкавий відчай,
Холодний поцілунок Юди – XXI звичай.
А скільки їх було до нас?
Історій віри, вірності й… невігластва,
Про них в безпам’ятті згадає тільки час.
За крок до краю з чашею сміливості.
А ми, не пережиті пережитками,
Закуті в лахи первісного рабства,
Блукаємо з мізерними пожитками
В старій, обтертій блудом, пастці.