Напевне, добре бути вдома,
Відчути смак родинного тепла,
Разючий запах меленої кави
І ворс коврів в оранжевих тонах.
Обійми матері, всю відданість очей
І сльози на повернення з дороги.
І…ті будинки. Ні, не всі а цей,
Що дивиться квадратністю вікон.
Бруківка пам’ятає цю ходьбу,
А двері – ту веселість, що впускали.
Один лиш раз побачили журбу,
Коли бабуню на Великдень поховали.
Та все ж, так добре бути вдома
Старі книжки, похила лампа і горня із чаєм.
Тут рідне, щире, радісне й знайоме і…
Ворс коврів в оранжевих тонах…