* * *

Марта Томахів

Настрій кепський, дитинко? Тоді до штукарства -

————————————————————–-—рукою подати.

Потужніші рами і рими, метафор новенький фасон.

Словечка у черзі стоять, й словечок оцих -

———————————————————цілий натовп,

Аби тільки звук не підвів, аби лиш звучав в унісон.

*

Не бійся, дитинко, глухий не почує німого.

Сліпий не побачить тебе, ти свій сплін -

—————————————————–гаси і твори.

Епоха крутих інспірацій не виправдовує свого.

А Муза твоя давно вже дісталась своєї нори.

*

Втомилась, маленька? Фрустрацій іще по коліна.

Нам вистачить навіть на весь наступний сезон.

І хоч не горять, рукописи твої усі погоріли.

Розвели багаття, спалили всю єресь -

————————————————–Я це не навмисне,  пардон.

?

Настрій кепський, дитинко? Тоді – до штукарства…

This entry was posted on неділя, січня 31, 2010 at 02:19 and is filed under Поезія. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Балачок аж 2 щодо “* * *”

  1. Юрій Завадський:
    січня 31, 2010 at 10:14

    цікаво. ))) я зашпортався за “ти свій сплін гаси і твори” – бо слово сплін під наголосом і це іменник, а ти його так під ноги ))) тому його й не чути, що ти анмагаєсся його в рядку приглушити й проскочити. там ламаний ритм – тому я б пропонував його чимось підкреслити – напр., сходами рядків, чи шо. але враження вельми-вельми )))

  2. Марта Томахів:
    лютого 1, 2010 at 00:13

    Я шось спробувала змінити :)))

Балачки

Залоґуйся, аби балакати.