останній до А.С.
Василь КолісникВже стільки впало з неба
янголів і зорів
Та тисячі годин
пробігли за вікном.
І кожне слово у віршах моїх
Тобою одержиме…
Кожен вдих і видих все тобі.
Не хочеться писати більше
Про нерозділену любов…
Видіннями ранковими
Приходиш і йдеш геть
І сни дзвенять підковами
Пустих уже сердець.
та ні , твоє наповнене
Не знаю тільки чим.
Кому прийдеться падати
До ніг твоїх струнких.
Вітрами загудуть
Поміж вікон розбитих
Моє нікчемно сказане люблю…
І добиваю кулаками свою впевненість.
Пробач за все мені,
Не знаю чи знайду колись…
Чи трапиться само
Кохання із очима ночі,
Таке бентежне і таке закрите,
Як те що я тобі ще не сказав.
Я роблю крок тобі на зустріч
І тільки руку подаю.
У цім житті не будемо вічними
Та у наступному прийду.
Нехай мине це все що було
Згадаємо лиш тільки сни..,
Так хочеться кричати лагідно
Засни у грудях п’яна блуднице.
І кольором твого волосся чорного
У грудях моїх серце набирається…
Спіткнулося і впало…
Тай іменем твоїм в останнє вдарилось
Завантаження ...
листопада 4, 2009 at 11:19
Вася у своєму стилі :)
мені дуже сподобався перший куплетик – він читається дуже музично і легко. а от потім трохи збивається, бо ти в в куплетах раз через раз, то проскакує рима, то ні (може то тільки я так чую?). “І кожне слово у віршах моїх
Тобою одержиме…”, “І сни дзвенять підковами”, “І кольором твого волосся чорного
У грудях моїх серце набирається…” – от що мені дуже запам’яталося!
листопада 4, 2009 at 16:28
Текст, властивий нашому Василеві, особливо про янголів;-)!
листопада 5, 2009 at 20:18
там воно так всьо звучит куструбато ьо я писав коли в мене була висока температура))))))