нам

Марта Томахів

нам

Нам абсолютно байдуже які ми,
Бо ми для себе маєм тільки нас.
І хай проходять весни, хай минають зими,
Хай тоне у годинах час –
Нам абсолютно байдуже, які ми.

Нам абсолютно байдуже, які ми,
Бо на склепіннях неба ще тримають світ.
А ми – лише поважні арлекіни,
Опале листя, чи травневий цвіт.
Ми мовчимо у відповідь на чийсь кривий «привіт».
Ми просто думаєм – «Та йдіть усі ви…»
Нам абсолютно байдуже, які ми!

Нам абсолютно байдуже, які ми –
Чи це Стокгольм, чи Рига, чи Канзас.
Нехай кидають зброю на Афіни,
Нехай земля закрутиться в сто тисяч раз -
Нам абсолютно байдуже, які ми,
Бо ми для себе маєм тільки нас.
Бо ми себе ось тут вже залишили.
Співайте ж нам хвалу що досить сили!

This entry was posted on вівторок, листопада 3, 2009 at 15:59 and is filed under Поезія. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Балачок аж 4 щодо “нам”

  1. Лілія Введенська:
    листопада 3, 2009 at 17:27

    молодчинка!

  2. Юрій Завадський:
    листопада 5, 2009 at 19:18

    Мартооооо! Мартооооооо! За москалізми почну тебе знову діставати хомнячками!

  3. Лілія Введенська:
    листопада 5, 2009 at 19:35

    “хватить” можна на “стане” якось підмінити…

  4. Марта Томахів:
    листопада 10, 2009 at 23:58

    чекайте, то в мене “хватить” – москалізм??? бо я шось сама не вгналася :)))))))))))

Балачки

Залоґуйся, аби балакати.