Серця на смітнику

Лілія Введенська

Помиї у шлунку, в кишках – гидота,
залишки пишних бенкетів у роті.
Забиті мізки чужими адресами,
старими журналами, жовтою пресою.
Легені з попелу й пилу;
серця, що їх не любили.

Усі ми – смітники,
урни-самітники,
непотребу повні,
гармидеру повені.

На смітнику
щось вартісне і цінне -
це випадковість.
Це смітник не змінить.

Tags:

This entry was posted on понеділок, листопада 2, 2009 at 20:41 and is filed under Поезія. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Балачок аж 3 щодо “Серця на смітнику”

  1. Юрій Завадський:
    листопада 3, 2009 at 09:32

    опа опа і це хто?

  2. Юрій Завадський:
    листопада 3, 2009 at 14:25

    це в тебе псевдо чи то іншого автора? ))

  3. Лілія Введенська:
    листопада 3, 2009 at 17:22

    це моє інше ім’я.

    А по тексту якісь замітки будуть?))

Балачки

Залоґуйся, аби балакати.