Очіночі

Юрій Завадський

Щось таке, під соціальне замовлення :)

* * *
Бо перше слово — це “любов”,
а друге слово — “очі”,
а третє слово серед ночі
таємне й вічне, наче кров.

Слова проказує любов
непереборні, наче ночі.
Чиї непереборні очі
розполовинять чиюсь кров.

Предвічні дні… Предвічні ночі,
з яких одна лише любов
свої здіймає щирі очі

до слів жертовника, де кров
в словесні дні, словесні ночі
проллється словом цим: “любов”.

* * *
О краю наш, твоя любов,
що окриляє наші ночі,
вростає коренем у кров,
о краю наш, твоя любов.

Неначе роду давня кров,
немов новонародженого очі, —
о краю наш, твоя любов,
що окриляє наші ночі…

This entry was posted on понеділок, листопада 2, 2009 at 09:14 and is filed under Очіночі, Поезія. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Балачок аж 3 щодо “Очіночі”

  1. Марта Томахів:
    листопада 2, 2009 at 14:40

    здається, так би просто мало бути, але так важко читати, так прикольно! я по-кілька разів вже перечитувала! і зараз знов перечитаю!

  2. Юрій Матевощук:
    листопада 7, 2009 at 17:51

    “непереборні, наче ночі.
    Чиї непереборні очі” – чомусь в наступному випадку хотілось прочитати “НЕПЕРЕРОБНІ”)))))
    Дійсно з цими любовними очими заплутатись можна, коли пишеш.

  3. Марина Тимощук:
    квітня 11, 2010 at 20:58

    але так дивно, коли звикла до фонетичної поезії Юрія Романовича)))
    мені сподобалось…очі-ночі-кров-любов

Балачки

Залоґуйся, аби балакати.