н очі

Марта Томахів

нестерпно чітка секунда

на тебе очікування  -

моєї немочі неміч о мого

часу застиглий плин

і чому залишив мене наодинці

із цими вікнами

шчо і дивитися не можу -

дивитись немає сил.

поважно очі сплітаються враз із повіками,

а їхній тин для очей – безперечна тінь.

похмурі сни атакують думками

туманно чільними,

дарма шчо не можу сховатись й заснуть

на твоїм плечі.

химерних безліч орнаментів хтось

намалює пальцями,

хоч обабіч осоружних рам тривке полотно.

і так бракує тебе, а я знову боюсь озватися

й розбудить  опустіле нічне метро.

Tags:

This entry was posted on понеділок, листопада 2, 2009 at 00:15 and is filed under Очіночі, Поезія. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Балачок аж 6 щодо “н очі”

  1. Юрій Завадський:
    листопада 2, 2009 at 09:10

    марто, це геніально. давай я зроблю окремий розділ очіночі й туди будемо постити такі річі.

  2. Наталя Голодюк:
    листопада 2, 2009 at 10:54

    ого… Справді, так оригінально – і для очей приємно, і почитати смачно.

  3. Марта Томахів:
    листопада 2, 2009 at 12:05

    ого, мені так приємно!тре ше шось писати :). мені ваші компліменти стимулом будуть :)))

  4. Юрій Завадський:
    листопада 2, 2009 at 12:57

    для очей приємно, ага, гиги

  5. Юрій Матевощук:
    листопада 9, 2009 at 17:00

    Я й спочатку уваги не звернув(( Це дійсно супер. Молодець!

  6. Марина Тимощук:
    квітня 11, 2010 at 21:00

    ото в тебе, Мартусю,і фантазія)))))

Балачки

Залоґуйся, аби балакати.