Переклади з Тадеуша Ружевича
Юрій ЗавадськийТадеуш Ружевич
(Переклад Юрія Завадського, 2009)
Можна
Пам’ятаю що давніше
поети писали “поезії”
можна ще писати вірші
протягом багатьох-багатьох років
можна також робити
багато інших речей
Косичка
Коли всіх жінок
із вагонів поголено
чотири в’язні
липовими мітлами
вимітали й громадили волосся
Під чистими шибами
лежить затверділе волосся
подушених в газових камерах
в тому волоссі шпильки
та кистях гребінці
Їх не просвітлює світло
не розвіює вітер
не торкає долоня
ні дощ ні цілунки
У великих скринях
клубочиться сухе волосся
подушених
і сіра косичка
мишачий хвостик зі стрічкою
за котрий посмикують в школі
невиховані хлопці
Кого тут немає
Пам’яті Збишка
мого малого учня
Хто втонув
кого тут немає
Хто так страшно кричить
хто мовчить
Хто не має рота
Що це
що виринає
як жахливо росте
це мале тіло
Такий рух стільки слів
кого тут немає
це він
цей добрий хлопець
перетворився
на річ
яка мовчазна
виходить із води
і роздирає матір
1955
Страх
Ваш страх великий
метафізичний
мій малий чиновник
з папкою
з картотекою
з анкетою
коли я народився
з чого живу
чого не зробив
у що не вірю
що тут роблю
коли перестану прикидатися
куди подамся
потім
Пам’ятники
Наші пам’ятники
двозначні
мають форму ями
нам пам’ятники
мають форму
сльози
наші пам’ятники
будував під землею
кріт
наші пам’ятники
мають форму диму
йдуть прямо до неба
1958
До серця
Я бачив
спеціаліста кухаря
засував руку до морди
і через трахею
впихав її до середини
вівці
і там у живому
хапав серце
стискав пальці на серці
виривав серце
одним рухом
так
це був спеціаліст
1959
* * *
лик вітчизни
вітчизна це країна дитинства
місце проживання
це та мала найближча
вітчизна
місто містечко село
вулиця будинок подвір’я
ліс на обрії
могили
у дитинстві пізнаються
квіти трави злаки
звірі
поля луки
слова плоди
вітчизна сміється
спочатку вітчизна
близько
на витягнуту руку
лишень пізніше росте
кровоточить
болить
Завантаження ...
листопада 1, 2009 at 11:49
такі красиво-скорботні…
у мене склалося враження, наче то говорить якийсь сивий поважний дядько, який багато чого пізнав, пережив, тепер воно все його приглушено болить, ниє, як стара рана.
листопада 1, 2009 at 17:17
ота стара рана – дуже дорічно в стосунку до Ружевича, але він і в молоді літа почувався схожо – минуле, яке болить. люблю його ліризм, саме ліризм.